Коли ти прокидаєшся й бачиш, що весь створений світ — це моє «кохання-валентинка», країна — моя валентинка, Божественність — моя валентинка, знання — моя валентинка, тоді День святого Валентина ніколи не закінчиться для тебе. Усі 365 днів — День святого Валентина. Так я відчуваю: щодня — День святого Валентина.
Індивідуальний потенціал життя — це космічний потенціал. Індивід — божественний у глибині. Трансцендентний досвід пробуджує в людині цю божественність. І коли ти вбиваєш людину, ти позбавляєш її цього природного права на народження.
Безперечно, для божественного немає ні минулого, ні майбутнього!
Саме божественність формує не лише твої цілі, а й твої вчинки, слова та думки.
Лише в людській формі життя здатне досягти своєї остаточної мети — реалізувати всюпроникну й нескінченну Божественність.
Ми ніби розділені й обмежені через наше незнання; і стали, так би мовити, маленькими пані «так-і-так» та паном «так-і-так». Але вся природа щомиті викриває цю омана. Я — не той маленький чоловік чи маленька жінка, відрізані від усього; я — єдине універсальне існування. Душа у своїй величі піднімається щомиті й проголошує свою власну внутрішню Божественність.
Справжня духовна таємниця ось у чому: те, що ти шукаєш, — ти вже є. Справжній успіх — відкрити свою внутрішню божественність: здатність любити й мати співчуття, довіряти інтуїції та пробудитися до своєї безмежної творчої природи.
Я спрямовую свою увагу на людину, щоб зробити її сильною; я навчаю її, що вона сама — божественна. І я закликаю чоловіків усвідомити цю божественність усередині себе. Саме це — справжній ідеал, свідомий чи несвідомий — кожної релігії.
Людське обмеження — божественне; божественність — людська досконалість.
Усе — божественне, усе — Бог, а єдність — це божественність.
Як ти дізнаєшся про внутрішню божественність? Через правильне оточення сім’ї, друзів, учителя — і навіть через добрі обставини.
Розв’язання проблеми цього дня — пробудження свідомості людства до божественності всередині.
Божественне всередині тебе сильніше за будь-що, що без тебе. Тому не бійся нічого. Покладайся на власне Внутрішнє Я — на Божественність у тобі. Торкнися джерела, дивлячись усередину. Вдосконалюй себе. Будуй свій характер. Очищай серце. Розвивай божественні чесноти. Викорінюй риси зла. Перемагай усе низьке в собі. Прагни до всього гідного й благородного. Зроби нижчу природу слугою вищої через дисципліну, тапас, самоздержання й медитацію. Це початок твоєї свободи.
Коли ти вільний від думок про звичайні речі, твій розум поглинається Богом — у безформному стані божественності.
Еволюція — символ життя, і в зовнішньому світі видима еволюція. Але має бути й внутрішня еволюція в кожній людині: від тваринності до раціональності, а потім — до божественності.
Медитація спрощує наше зовнішнє життя й наповнює енергією внутрішнє. Вона дає нам природне й спонтанне життя — таке природне й спонтанне, що ми не можемо дихати, не усвідомлюючи власної божественності.
Єдність — це божественність, чистота — це просвітлення.
Саме через твоє тіло ти усвідомлюєш, що ти — іскра божественності.
Останнє пробудження — це обійняти темряву світлом. Це означає обійняти й нашу людяність, і нашу божественність. Те, від чого ми йдемо, — це народження в нашій людяності: довго, як уві сні, ми йдемо, аж поки не прокинемося й не почнемо відчувати смак нашої божественності. А тоді — нарешті прагнути звільнення. Ми не вільні, доки хапаємося за божественність і відштовхуємо людяність. Якщо хочеш бути вільним — не можна відштовхувати нічого. Треба обійняти все. Усе — Бог.
Потребувати нічого — божественно. І чим менше людина потребує, тим ближче вона до божественності.
Що таке Веданта? Свамі Вівекананда сказав би дві речі: божественність усередині нас і єдність існування… Вівекананда використовував Адвайта-Веданту як основу моралі. Те, що він казав, було таким: оскільки існує одна реальність, якщо я завдаю шкоди іншому, якщо я обманюю іншого, якщо я брешу іншому — я завдаю шкоди собі в найглибшому сенсі… Він також казав, що той, хто тікає від світу, щоб медитувати й померти в гімалайській печері, шукаючи Бога, — той збився зі шляху. І той, хто з головою поринає в марноти світу, — теж збився зі шляху. То який же шлях? Шлях — духовно осмислити своє щоденне життя… Ми маємо усвідомити себе як чисту свідомість — Ту́рія — і кожного та все інше як не що інше, як ту саму Ту́рію, і жити життя в мирі, повноті та радості. Усвідом божественність у собі та духовну єдність усього всесвіту. Проявляй цю божественність у щоденному житті через мир, любов і служіння всім істотам. Ось що означає духовно осмислити щоденне життя.
Ісусові не потрібні ні книги, ні «Доктори Божественності», щоб навчати душ; Він — Лікар лікарів. Він навчає без шуму слів.
Зустріч людини й Бога завжди має означати проникнення й входження божественного в людське та самозанурення людини в Божественність.
У попередні часи, коли Бог втілювався на землі, блаженство впізнання Його у втіленні було дароване лише після того, як фізичне тіло залишало світ — попри безліч свідчень Його милості. Але поміркуй мить над цим явленням Сатья Сай: у наш вік буйного матеріалізму, агресивного невір’я й неповаги — що ж змушує Його отримувати поклоніння від людей усього світу? Ти переконаєшся, що основна причина в тому, що це — надсвітова Божественність у людській формі.
Я називаю світлі й високі аспекти мого буття — духом, а темні й важкі аспекти — душею. Душа почувається як удома в глибоких, затінених долинах. Там ростуть важкі, мляві квіти, насичені чорнотою. Річки течуть, наче теплий сироп. Вони впадають у величезні океани душі. Дух — це земля високих білих вершин і блискучих озер, схожих на коштовні камені, і квітів. Життя там рідкісне, а звуки долають великі відстані. Є музика душі, їжа душі й любов душі… Людям треба підніматися на гору не лише тому, що вона там, а тому що божественна душевність потребує поєднання з духом.