Медитація — не засіб для досягнення мети. Вона є і засобом, і метою.
Медитація — це не втеча від життя. Медитація — це процес пізнання самого себе.
Чи є медитація, яка не є его, що намагається стати? Чи є медитація свідомою, якщо кожне зусилля передбачає час?
Медитація — не гонитва за насолодою й не пошук щастя. Навпаки, медитація — це стан розуму, у якому немає ні поняття, ні формули, а отже — повна свобода. Саме такому розумові це блаженство приходить само собою, без запрошення. І коли воно вже є, хоч би ти жив у світі з усім його шумом, насолодами й жорстокістю — вони не торкнуться того розуму.
Медитація — найдивовижніша річ, якщо ти знаєш, як її робити, і ти не можеш навчитися їй ні від кого; і в цьому її краса. Це не те, чому навчаються як техніці, тож немає й авторитету. Тому, якщо ти вчитимешся про себе — спостерігай за собою: як ти ходиш, як говориш, як їси, що кажеш, плітки, ненависть, заздрість. Якщо ти усвідомлюєш це без жодного вибору — усе це є частиною медитації. І коли ти йдеш, коли подорожуєш, коли рух триває — весь цей рух є медитацією. Тоді цей рух безмежний, поза часом.
Зосередження — не медитація, хоча більшість із вас робить саме це й називає медитацією. І якщо зосередження не є медитацією, то що ж тоді є? Безперечно, медитація — це розуміти кожну думку, що виникає, а не затримуватися на одній конкретній думці; це запрошувати всі думки, щоб ти зрозумів увесь процес мислення.