Swami Rama

Swami Rama

Гімалайський йог, відомий інтеграцією науки та духовності.

Шанований йог з гімалайської традиції, який подолав розрив між стародавніми духовними практиками та сучасним науковим розумінням. Через сувору самодисципліну та просунуті йогічні техніки він демонстрував глибоку взаємопов'язаність тіла, розуму та духу. Його вчення наголошували на практичному застосуванні духовної мудрості в повсякденному житті, надихаючи шукачів на баланс між внутрішнім спокоєм та науковим дослідженням. Привносячи езотеричні практики у сферу наукових досліджень, він став піонером у поєднанні мудрості Сходу з аналітичною строгістю Заходу.

Swami Rama Tsytaty pro Бога

  • Пам’ятай: ти не так нещасний, як ти сам себе зробив. Ти — теж Бог. І плекання цього постійного усвідомлення всередині допоможе тобі уникати хибних прив’язаностей, не ототожнювати себе зі своїм тілом, розумом і відчуттями. Тож тобі слід сказати собі: «Тіло, розум і відчуття — мої, але вони не є я, бо я — це вічне полум’я, яке не підвладне ні змінам, ні смерті, ні тлінню». Це усвідомлення має бути завжди з тобою.
  • Не треба примушувати дітей вірити, що Бог існує. Але варто дати їм можливість розгорнути свої внутрішні потенціали, набути впевненості й надихнутися на пошук Бога відповідно до власних внутрішніх нахилів та здібностей.
  • Безстрашність дуже важлива. Людина має постійно перебувати в духовній насолоді, щоб не впускати в себе страх. Безстрашність народжується з усвідомлення, що Бог із нами, і що ми — з Богом.
  • Істина — це божественна сила, що живе в серці кожної людини. Це всеосяжна, вічна реальність, яка єднає всіх індивідів і врешті пов’язує все існування в єдиній божественній свідомості. Цю божественну силу називають Богом.
  • Сенс слів Ісуса був у тому, що той, хто прив’язаний до мирського життя й до цієї земної тілесності, втратить їх у смерті. Але хто відпускає прив’язаності до цього мирського життя й до цього земного тіла та ототожнюється з вічністю або з богосвідомістю, яку уособлював Ісус, — той ніколи не помре.
  • Благодать можлива лише для учня, який пройшов тривалий час дисципліни, аскези та духовних практик. Коли студент виконав ці практики й з усією вірністю, правдивістю та щирістю дотримувався настанов учителя, тоді найтонша перешкода усувається майстром. Досвід просвітлення народжується з щирих зусиль і майстра, і учня. Коли ти виконуєш свої обов’язки майстерно й усім серцем, ти пожинаєш плоди — благодатно. Благодать сходить тоді, коли дія завершується. Шактіпата — це благодать Бога, передана через майстра.
  • Бог — Один. Не може бути двох чи більше. Бо якби були два Бога, які їх створили б? Отже, Бог — лише Один: Єдине Остаточне Абсолютне Існування. Усе інше — це Його прояв.
  • Віра в Бога і переживання присутності Бога в кожну мить — це різні речі. До справжнього прямого досвіду істини можна вірити в існування Бога, але така віра лишається недосконалою.
  • Саме Він проявляється і як матерія, і як свідомість. Немає місця, де не було б Бога. У кожному атомі, у кожній живій істоті присутній лише Він.
  • Прагни до однієї мети — зрозуміти себе; навчися знати, як знати «Я». Якщо ти не знаєш себе й намагаєшся пізнати Бога — це неможливо. Не тягнися за Богом; спершу пізнай себе. Ти повністю підготовлений, щоб пізнати себе: у тебе є всі засоби й інструменти для цього. Ти не шукаєш щось зовні, що важко знайти. Ти шукаєш того, хто вже всередині тебе — і тому це насправді легко знайти. День, коли ти побачиш джерело лицем до лиця, — ти виконав свою людську роботу; це і є твоє людське зусилля.
  • Релігійно хворі люди вірять у існування диявола, забуваючи про існування Бога. Негативний розум — найбільший диявол, що живе всередині людини. Перетворення негативності веде до позитивних або ангельських видінь. Саме розум створює пекло й рай. Страх диявола — це фобія, яку треба викорінити з людського розуму.
  • САМОВІДДАННЯ — найвищий і найпростіший спосіб просвітлення. Той, хто віддав себе, завжди захищений божественною силою. Той, хто не має нічого й нікого, хто б його захищав, належить Богові й постійно перебуває під захистом Божественного.
  • Існування Бога не залежить від наших доказів. У філософів і богословів щось не так: вони мають дивну думку, ніби Бог — це певна гіпотеза, яку можна аналізувати й обговорювати.