Swami Rama
Swami Rama Tsytaty pro свідомість
Бути на духовному шляху з гуру — не легка річ. Це не приємно. Гуру випробовує учнів, ставить їх у найскладніші обставини й створює для них перешкоди. Усі випробування, труднощі й перешкоди призначені для того, щоб навчити й розширити свідомість учня.
Медитація насправді не є частиною жодної релігії. Це дослідження себе, дослідження глибших аспектів твого буття й, зрештою, веде до центру свідомості всередині.
Щастя — всередині, а джерело — центр свідомості, любові й мудрості.
Сенс слів Ісуса був у тому, що той, хто прив’язаний до мирського життя й до цієї земної тілесності, втратить їх у смерті. Але хто відпускає прив’язаності до цього мирського життя й до цього земного тіла та ототожнюється з вічністю або з богосвідомістю, яку уособлював Ісус, — той ніколи не помре.
Коли відчуття добре керовані й відведені від контакту з об’єктами світу, тоді сприйняття більше не створює образів у розумі. Розум тоді тренується в одновекторності. Коли розум перестає пригадувати шаблони думок із несвідомого, збалансований стан розуму веде до вищого стану свідомості. Ідеальний стан спокою, утверджений у саттві, — це найвищий стан просвітлення. Практика медитації та безприв’язаності — дві головні ноти. Для утвердження певної філософії життя потрібна дуже тверда переконаність.
Лише той, хто добре утвердився в стані нірвікальпа-самадхі, є осяяним йогом, і лише такий йог справді може вести інших шукачів. Такий йог поза кайданами простору, часу й причинності; він завжди вільний, бо може залишатися розчиненим у Брахмані й водночас повертатися до звичайної свідомості.
Неможливо зрозуміти те, що існує, через міркування чи інтелектуальні дебати. Абсолютну істину неможливо науково довести, бо її не можна спостерігати, перевіряти або демонструвати через чуттєві сприйняття. (…) Тому вчені не можуть дійти жодного об’єктивного висновку щодо безсмертя душі та потойбічного життя — і, зрештою, ніщо не могло б їх переконати. (…) Об’єктивний світ — лише половина всесвіту. Те, що ми сприймаємо через органи чуття, — не весь світ. Інша половина, що включає розум, думки й емоції, не може бути пояснена чуттєвими сприйняттями зовнішніх об’єктів. (…) Душу не створено. Вона за своєю суттю — свідомість і досконала. Після розчинення грубого тіла все залишається прихованим. Душа виживає.
Щойно ти повертаєш фокус всередину, починається процес перетворення; тоді ти усвідомиш багато рівнів свідомості.
Саме Він проявляється і як матерія, і як свідомість. Немає місця, де не було б Бога. У кожному атомі, у кожній живій істоті присутній лише Він.
Якщо ти навчишся виходити за межі балаканини свого розуму й зможеш перейти до глибших аспектів своєї свідомості, тоді тіло, подих і розум не стануть тобі на заваді.
Людина, яка не медитує, не знає, як розширювати свою свідомість. Її погляд вузький — ніби вона дивиться крізь вікно. Але коли вона вчиться розширювати свідомість, це наче перейти через двері. Саме так: ніби хтось дивиться крізь маленьке вікно в домі. З вікна його вид дуже обмежений, та коли він виходить з дому, бачить значно ширше. А коли піднімається на дах — ще ясніше. Коли свідомість розширюється, зір стає чіткішим, і людина розуміє речі такими, як вони є.