Сон — це маленькі приховані двері в найглибше й найінтимніше святилище душі.
Справжнє мистецтво — це творення, а творення виходить за межі всіх теорій. Тому я кажу будь-якому початківцю: вивчи свої теорії якнайкраще, але відкладай їх, коли торкаєшся дива живої Душі. Не теорії, а лише твоя власна творча індивідуальність має вирішувати.
…душі не потрібні органи чуттів, щоб бачити, чути, нюхати, смакувати й відчувати — у значно досконалішому стані; але з великою різницею: у такому стані вона стоїть набагато ближче до духовного, ніж до матеріального світу.
Невроз — це страждання душі, яка не відкрила свого сенсу.
Тобі може здатися, що ці видіння стають банальними — але тоді тобі треба саме так. Тоді ти звільнишся від їхньої сили. А коли ці речі містяться в якомусь дорогоцінному томі, ти можеш прийти до книги, перегорнути сторінки — і для тебе це буде твоя церква, твій собор, тихі місця твого духу, де ти знайдеш оновлення. Якщо хтось скаже тобі, що це морбідно або невротично, і ти прислухаєшся до них — тоді ти втратиш свою душу, бо в цій книзі — твоя душа.
Сон — це маленькі приховані двері в найглибші й найтаємніші сховища душі, що відчиняються в те космічне нічне царство, яке було психікою задовго до будь-якої его-свідомості, і яке залишатиметься психікою незалежно від того, як далеко простягнеться наша его-свідомість.