Робити інших щасливими — добротою слів і щирою правильною порадою — ознака справжньої величі. Завдавати болю іншій душі саркастичними словами, поглядами чи натяками — огидно.
Самопізнання — це знання в усіх частинах тіла, розуму й душі, що ти вже володієш Царством Божим; тобі не треба молитися, щоб воно прийшло; що всеприсутність Бога — це твоя всеприсутність; і що все, що тобі потрібно, — це вдосконалити своє знання.
Любов — це Пісня Душі, що співає Богові.
Музика, насичена силою душі, — це справжня універсальна музика, зрозуміла для всіх сердець.
Відображення, правдоподібність життя, що світиться в тілесних клітинах із джерела душі, — єдина причина прив’язаності людини до власного тіла; очевидно, вона не стала б шанувати з турботою грудку глини. Людина помилково ототожнює себе з фізичною формою, бо життєві потоки від душі, передані диханням у плоть із такою інтенсивною силою, що людина сприймає наслідок за причину й ідолопоклонно уявляє, ніби тіло має життя саме по собі.
Адепт Крія-йоги перемагає смерть, виносячи душу за межі ототожнення з фізичним тілом — свідомо й за власним бажанням; а потім знову повертається до свідомості смертної форми. У цьому процесі він переживає тіло як лише матеріальне житло душі. Він може залишатися в ньому стільки, скільки захоче; а після того, як тіло виконало свою користь, він може покинути його за власним бажанням без страждання фізичного болю чи душевного болю через прив’язаність — і увійти в свій всеприсутній дім у Бозі.
Душа любить медитувати, бо в дотику до Духа — її найбільша радість...
Тіло — лише одяг. Скільки разів ти міняв одяг у цьому житті, але через це ти не сказав би, що змінився. Так само, коли ти залишаєш цей тілесний одяг у смерті, ти не змінюєшся. Ти той самий — безсмертна душа, дитина Бога.
Працювати з Божим щастям, що кипить у душі, — означає носити з собою переносний рай, куди б ти не пішов.
Океан Духа став маленькою бульбашкою моєї душі. Пливучи в народженні чи зникаючи в смерті, у океані космічної обізнаності бульбашка мого життя не може померти. Я — незнищенна свідомість, захищена в лоні безсмертя Духа.
Поглянь: твоє безсмертне «Я» воскресає з Христом у світлі осяяння — присутнє в кожній душі, в кожній квітці, в кожному атомі!
Господь Крішна… проголошує самореалізацію, істинну мудрість, як найвищу гілку всіх людських знань — царя всіх наук, саму сутність дгарми («релігії»), бо лише вона назавжди вириває з коренем причину трьох видів страждання людини й відкриває їй її справжню природу Блаженства. Самореалізація — це йога, або «єдність» з істиною: пряме сприйняття чи переживання істини всезнаючою інтуїтивною здатністю душі.
Для мене немає різниці між однією людиною й іншою; я бачу всіх як відображення душі єдиного Бога. Я не можу вважати когось чужим, бо знаю: ми всі — частина Єдиного Духа.
З радості народжуються люди; заради радості живуть; у радості тануть у смерті. Смерть — це екстаз: вона знімає тягар тіла й звільняє душу від усякого болю, що виникає з ототожнення з тілом. Це припинення болю й скорботи.
Щоб людині повернути собі свідомість безсмертя — потрібно довго: багато втілень правильних дій, добра компанія, допомога гуру, внутрішнє пробудження, мудрість і медитація. Щоб досягти цього стану самопізнання, кожна людина має практикувати медитацію, переносячи свою свідомість із обмеженого тіла в безмежну сферу радості, що відчувається в медитації.
Те, ким ти є, значно більше за все й за будь-кого, чого ти коли-небудь прагнув. Бог проявляється в тобі так, як Він не проявляється в жодній іншій людині. Твоє обличчя — не схоже на чиєсь інше, твоя душа — не схожа на чиїсь інші; ти самодостатній. Бо в твоїй душі лежить найбільший скарб з усіх — Бог.
Перша пригода душі — боротьба між двома ідеями: бажання повернутися на землю в людській формі та прагнення відчути свободу, коли немає форми.
Коли ти знаходиш свій внутрішній резервуар миру, суперечок стає дедалі менше, і вони вже не можуть так легко вражати твоє життя.
Душа любить медитувати, бо в дотику до Духа — її найбільша радість. Тож якщо під час медитації ти відчуваєш внутрішній опір, пам’ятай: небажання медитувати походить від его; воно не належить душі.
Коли ти хвилюєшся, у твоєму розумі з’являється статичний шум, ніби радіо. Пісня Бога — це пісня спокою. Нервозність — це статичний шум; спокій — це голос Бога, який говорить тобі через радіо твоєї душі.
Любов — це пісня душі, що співає Богові. Це врівноважений ритмічний танець планет — сонця й місяця, осяяних світлом…
Шлях до визволення лежить через це осягнення Самості — через єднання з Богом і через перебування в стані душі, що усвідомлює Бога, виконуючи обов’язкові дії. Будь-яка людина може досягти цього найвищого стану бездіяльності через зречення всіх плодів дій: виконувати всі належні вчинки, не зберігаючи в серці жодних «подобань» і «неподобань», не мати матеріальних бажань і відчувати Бога, а не его, як Того, Хто здійснює всі дії.
Як Бог всюдисущий у космосі, але не турбується його різноманіттям, так і людина, як душа — індивідуалізований Дух, має навчитися брати участь у цій космічній драмі з цілком врівноваженим і правильно налаштованим розумом.
Нехай моя душа усміхається крізь моє серце, а моє серце усміхається крізь мої очі...
Справжня основа релігії — не віра, а інтуїтивний досвід. Інтуїція — це сила душі, що знає Бога. Щоб знати, про що насправді вся релігія, треба знати Бога.