Дорога душо, не надавай надто великої цінності людині, доки вона не заслужила цього. Ти або втратиш її, або зруйнуєш себе…!
Ти не уявляєш, як важко я шукав дар, щоб принести Тобі. Нічого не здавалося правильним. Яка користь приносити золото в золоту копальню чи воду — в океан? Усе, що я міг придумати, було схоже на те, як нести спеції на Схід. Тож не годиться дарувати Тобі своє серце й душу, бо в Тебе це вже є. Тому я приніс Тобі дзеркало. Подивись на себе й згадай мене.
Ні це тіло — я. Ні душа. Ні ці швидкоплинні образи, що проходять повз. Ні поняття й думки, ні ментальні картини. Ні ще почуття й лабіринт психіки. То хто ж я? Свідомість без початку, не народжена в часі й не породжена тут, унизу. Я — те, що було, є і завжди буде: коштовність у короні Божественного «Я», зірка в небесах Світлого Єдиного.
Прощання існує лише для тих, хто любить очима. Бо для тих, хто любить серцем і душею, не існує розлуки.
Коли ти робиш щось від душі, ти відчуваєш, як у тобі рухається ріка — і приходить радість.
Занурившись у цей світ, ти зробив його своїм тягарем. Піднімися над цим світом. Є інший погляд. Усе життя ти звертав увагу на свої переживання, але ніколи — на своє «Я». Ти шукаєш свою Душу? Тоді вийди зі своєї в’язниці. Покинь потік і приєднайся до річки, що тече в Океан. Вона не заведе тебе вбік. Нехай краса, яку ти шукаєш, стане тим, що ти робиш.
Душе, якщо ти хочеш навчитися таємниць, твоє серце має забути сором і гідність. Ти — коханка Бога, та ти все одно турбуєшся про те, що скажуть люди.
Будь світильником, або рятівним човном, або драбинкою. Допоможи чиїйсь душі зцілитися. Виходь зі свого дому, як пастир.
Одна з див світу: видовище душі, що сидить у в’язниці, тримаючи ключ у руці.
Я чекатиму тут… щоб твоя тиша зламалася, щоб твоя душа здригнулася, щоб твоя любов прокинулася!
Якщо ти зможеш відпустити егоїзм, ти побачиш, як ти катуєш власну душу.
Вдячність — це вино для душі. Далі. Напийся.
Темрява може сховати від очей дерева й квіти, але вона не може сховати любов від душі.
Щасливий той момент, коли ми сидимо разом: дві форми, два обличчя, та одна душа — ти й я.
Прагнення пізнати власну душу завершить усі інші прагнення.
Душі дано власні вуха, щоб чути те, чого розум не розуміє.