Цнотливість, ненавинення, прощення навіть найбільшого ворога, істина, віра в Господа — це всі різні вритті. Не лякайся, якщо ти не досконалий у всьому цьому; працюй — і вони прийдуть. Той, хто відмовився від усієї прив’язаності, від усього страху й від усякого гніву; чия душа вся пішла до Господа; хто знайшов притулок у Господі; чиє серце стало очищеним — з яким би бажанням він не прийшов до Господа, Він дарує йому це. Тому поклоняйся Йому через знання, любов або зречення.
Роби одну справу за раз — і, виконуючи її, віддай у неї всю свою Душу, виключивши все інше.
Не кажи, що ми слабкі; ми можемо все — і все зробити. Чого ми не можемо? Усе можна зробити нами; у нас усіх одна й та сама славна душа — тож повірмо в це.
Ці практики — ненасильство, правдивість, нестяжання, цнотливість і невіддання/невідбирання — мають практикувати кожен чоловік, кожна жінка і кожна дитина; кожна душа — незалежно від нації, країни чи становища.
Пробудження душі до її неволі та її зусилля підвестися й утвердити себе — так називають життя.
Кожна душа — це зірка, і всі зірки розміщені в безмежній блакиті вічного неба — Господа.
Відійди від усіх книжок і форм — і дозволь своїй душі побачити свою Самість. «Ми введені в оману й збожеволені книжками», — каже Шрі Крішна.
Ми ніби розділені й обмежені через наше незнання; і стали, так би мовити, маленькими пані «так-і-так» та паном «так-і-так». Але вся природа щомиті викриває цю омана. Я — не той маленький чоловік чи маленька жінка, відрізані від усього; я — єдине універсальне існування. Душа у своїй величі піднімається щомиті й проголошує свою власну внутрішню Божественність.
Ні числа, ні сили, ні багатство, ні вченість, ні красномовство — ніщо інше не переможе, окрім чистоти, життя істинним життям — одним словом, анубхуті, осягнення. Нехай у кожній країні буде з десяток таких левиних душ: леви, що розірвали власні пута, торкнулися Безмежного, і вся їхня душа пішла в Брахмана — їм байдуже до багатства, сили й слави. І цього буде достатньо, щоб здригнути світ.
Ми завжди вільні — якщо тільки повіримо в це й матимемо достатньо віри. Ти — душа: вільна й вічна, завжди вільна, завжди благословенна. Майте достатньо віри — і ти станеш вільним(ою) за хвилину.
Душа не складається з жодних матеріалів. Вона — неподільна єдність. Тож вона має бути незнищенною.
Я не ні чоловік, ні ангел. У мене немає статі й немає меж. Я — сама знання. Я — Він. У мене немає ні гніву, ні ненависті. У мене немає ні болю, ні насолоди. Смерть чи народження — я ніколи не мав. Бо я — Абсолютне Знання й Абсолютне Блаженство. Я — Він, моя душа, я — Він!
Медитативний стан — найвищий стан існування. Поки є бажання, справжнє щастя не може прийти. Лише споглядальне, «свідче» дослідження об’єктів приносить нам справжнє задоволення й щастя. Тварина має щастя в відчуттях, людина — в інтелекті, а Бог — у духовному спогляданні. І лише душі, що досягла цього споглядального стану, світ справді стає прекрасним. Для того, хто не бажає нічого й не змішує себе з тим, що є, різноманітні зміни природи стають одним панорамним видовищем краси й величі.
У кожній людині й у кожній тварині, якими б слабкими чи злими вони не були, великими чи малими, перебуває одна й та сама всеприсутня, всезнаюча Душа. Відмінність не в Душі — відмінність у прояві. Між мною і найменшою твариною різниця лише в прояві, але як принцип він такий самий, як я: він мій брат, у нього та сама Душа, що й у мене. Це — найвеличніший принцип, який проповідувала Індія.
Душа не має ні статі, ні касти, ні недосконалості.
Ти маєш вирости зсередини назовні. Ніхто не може навчити тебе, ніхто не може зробити тебе духовним. Немає іншого вчителя, окрім твоєї власної душі.
У Всесвіті є лише одна Душа. Немає «тебе» чи «мeне»; усі різноманітності зливаються в абсолютну єдність — єдине нескінченне існування, Бог.
Настане день, коли людина зрозуміє: вона насправді ніколи не помирає; її Душа триває після смерті; і тоді в неї не буде більше страху смерті.
Веди вчать: душа — божественна, лише утримувана в кайданах матерії; досконалість буде досягнута, коли цей зв’язок розірветься. Тому вони й називають це Мукхті — свобода: свобода від кайданів недосконалості, свобода від смерті й страждання.
Саме існування природи має одну причину — освіта душі; іншого сенсу в ньому немає.
Працюй, мої діти, працюй усім серцем і душею! Ось у чому справа. Не май на увазі плід праці. А що, як ти підеш у пекло, працюючи для інших? Це варте більше, ніж здобути рай, шукаючи власне спасіння… Прийшов Шрі Рамакрішна й віддав своє життя за світ. Я теж пожертвую своїм життям.
Уся досконалість уже є в душі. Але ця досконалість була прихована природою; шар за шаром природа накриває цю чистоту душі.
Его чоловіка й жінки — це душа. Якщо душа незалежна, то як вона може бути ізольована від безмежного цілого?
Суть Веданти в тому, що існує лише Одне Буття, і кожна душа є цим Буттям повністю — не частиною Його.
У будь-якій назві чи формі їх не приносили б, усі ці квіти кладуться до Божих ніг, бо Він — єдиний Господь усіх, єдина Душа всіх душ.