Живучи в гармонії з Природою, ти здобуваєш здоровий розум і тіло.
Спершу людський розум має бути гармонізований — і тоді гармонія Природи здійсниться сама собою.
Якщо ми підходимо до Природи з любов’ю, вона служитиме нам як найкращий друг — друг, який не підведе.
Кожен і кожна річ у природі навчає нас чогось. Зречення й безкорисливість — найвеличніші уроки, які ми можемо вивчити з природи.
Любов — наша справжня сутність. Любов не має обмежень касти, релігії, раси чи національності. Ми всі — намистини, нанизані на одну нитку любові. Пробудити цю єдність і поширити серед інших любов, яка є нашою природною сутністю, — ось справжня мета людського життя.
Справжнє життя розвивається зсередини. Справжнє проживання означає, що душа виявляє себе в усіх твоїх думках, словах і вчинках. Людина стає безстрашною, щойно розуміє природу нетлінної душі.
Діти, жодне зернятко з їжі, яку ми їмо, не зроблено лише нашими власними зусиллями. Те, що приходить до нас у вигляді їжі, — це праця інших, щедрість Природи й співчуття Бога. Навіть якщо в нас є долари, нам усе одно потрібна їжа, щоб втамувати голод. Хіба можна їсти долари? Тому ніколи не їж нічого, не помолившись спершу з покорою.
Коли людство служить Природі, Природа служить людству. Коли ми служимо тваринам і рослинам, вони також служать нам у відповідь.
Подивись на Природу. Природа — це книга, з якої ми маємо вчитися. Кожен предмет у ній — це сторінка тієї книги.
Любов — це наша справжня природа. Коли ми не виражаємо любов у словах і вчинках, це як мед, схований у камені.
Кожна жива істота в природі — частина Божого тіла.
Нехай ми беремо в Природи лише те, що нам справді потрібно, і спробуємо бодай частково віддавати назад.
Подивіться на оптимізм Природи. Ніщо не може його зупинити. Лише его робить людей песимістами — і це спричиняє страждання.
Коли люди живуть у згоді з Природою, пісня життя стає солодкою.
Щоб пробудити духовну єдність і поширити іншим любов, яка є нашою вродженою природою, — це справжня мета людського життя.