Неможливо безкарно використовувати різні категорії істот — тварин, рослини, природні стихії — просто так, як заманеться, відповідно до економічних потреб. Треба враховувати природу кожної істоти та її взаємний зв’язок в упорядкованій системі, якою є космос.
Християни, зокрема, усвідомлюють: їхня відповідальність у творінні та їхній обов’язок щодо природи й Творця є невід’ємною частиною їхньої віри.
Ми можемо молитися досконало, коли ми в горах або на озері й відчуваємо єдність із природою. Природа говорить за нас — або радше говорить нам. Ми молимося досконало.
У цій оазі тиші, перед чудесним видовищем природи, легко відчути, наскільки плідною є тиша — благо, яке сьогодні стає дедалі рідкіснішим… Насправді лише в тиші людина здатна в глибині своєї совісті почути голос Бога, який справді робить її вільною. А відпустки допомагають знову відкрити й плекати цю необхідну внутрішню вимірність людського життя.
Наш самий договір із природою має глибоку відновлювальну силу; споглядання її величі дарує мир і ясність.
Естетична цінність творіння не може бути проігнорована. Саме наше дотикання до природи має глибоку цілющу силу; споглядання її величі дарує мир і спокій. Біблія знову й знову говорить про доброту та красу творіння — творіння кличуть прославляти Бога.