Звідки виникає це «я»? Шукайте його всередині — і тоді воно зникає. Це — пошук мудрості. Коли розум безперервно досліджує власну природу, стає очевидно: немає такої речі, як розум. Це прямий шлях для всіх. Розум — це лише думки. І серед усіх думок думка «я» — корінь.
Щастя — твоя справжня природа. Ти ототожнюєш себе з тілом і розумом, відчуваєш їхні межі й страждаєш. Усвідом своє справжнє Я — і відкриється скарбниця щастя. Це справжнє Я — реальність, Найвища Істина: Я всіх світів, які ти зараз бачиш; Я всіх «я»; Єдине реальне, Найвище, Вічне Я — на відміну від его чи тілесної ідеї про себе.
Світ такий нещасний, бо він не знає справжньої Самості. Справжня природа людини — щастя. Щастя вроджене в справжній Самості. Пошук людиною щастя — це несвідомий пошук її справжньої Самості. Справжня Самість — нетлінна; тому, коли людина знаходить її, вона знаходить щастя, яке не має кінця.
Джняна не дається ні ззовні, ні іншою людиною. Її може усвідомити кожен у власному серці. Джняна-гуру кожного — це лише Верховне Я, яке завжди відкриває власну істину в кожному серці через буттє-свідомість «я є, я є». Його дар істинного знання — це ініціація в джняну. Ласка гуру — це лише та самосвідомість, яка є твоєю власною істинною природою. Це внутрішня свідомість, через яку він безперервно відкриває своє існування. Це божественне упадешу завжди природно відбувається в кожному.
Мир — внутрішня природа людства. Якщо ти знайдеш його в собі, тоді знайдеш його всюди.
Кожна жива істота завжди прагне бути щасливою — без домішки скорботи; і кожен має найбільшу любов до себе, що зумовлено лише тим, що щастя — його справжня природа. Тому, щоб осягнути це вроджене, чисте щастя, яке він щодня переживає, коли розум занурений у глибокий сон, необхідно знати себе. Для здобуття такого знання найкращий шлях — дослідження «Хто я?» у пошуках Самості.
Забуття своєї справжньої природи — це справжня смерть; пам’ять про неї — це відродження.
Задоволення й біль — лише аспекти розуму. Наша істинна природа — щастя.
Ти накладаєш межі на свою справжню природу нескінченного буття. Тоді тобі стає незадовільно бути лише обмеженою істотою. І тоді ти починаєш духовні практики, щоб переступити ці неіснуючі межі. Але якщо сама твоя практика передбачає існування цих меж, як вона може дозволити тобі переступити їх?
Як позбутися розуму? Чи це розум хоче вбити себе? Розум не може вбити себе. Тож твоє завдання — знайти справжню природу розуму. Тоді ти дізнаєшся: розуму немає. Коли шукають «Я», розум ніде не перебуває. Перебуваючи в «Я», не треба турбуватися про розум.
Стан переживання того, що свідомість не забувається, — це відданість: зв’язок із незгасаючою справжньою любов’ю. Бо справжнє знання Я, що сяє як неподільне найвище блаженство, піднімається як сама природа любові. Любов сама є реальною формою Бога. Це — чисте блаженство. Назви це чистим блаженством, Богом, Я — як хочеш. Це — відданість, це — реалізація, і це — усе.
Пізнання — це наша природа. Немає нічого нового, що треба здобути. Те, що нове, не може бути вічним. Тому немає потреби сумніватися, якщо ти можеш втратити чи здобути «Я».
Сам факт того, що ми прагнемо визволення, показує: свобода від усіх кайданів — наша справжня природа. Її не треба здобувати заново. Потрібно лише позбутися хибної думки, ніби ми зв’язані.
Зберігай пам’ять про свою справжню природу живою — навіть коли працюєш — і уникай поспіху, який змушує тебе забувати. Дій обдумано. Практикуй медитацію, щоб заспокоїти розум і зробити його усвідомленим у його справжньому зв’язку з Я, яке його підтримує. Не уявляй, що саме ти виконуєш роботу. Думай, що це прихований потік, який робить її. Ідентифікуй себе з потоком.
Коли відкривається твоя справжня, безусильна, радісна й вдячна природа, вона не суперечить звичайним діям життя.
Твоя справжня природа — це нескінченний дух. Відчуття обмеженості — робота розуму.
Щастя — твоя природа. Бажати його — не гріх. Неправильно — шукати його назовні, коли воно всередині.