Eckhart Tolle
Eckhart Tolle Tsytaty pro час
Сила теперішньої миті може бути усвідомлена лише в теперішній миті. Вона не потребує часу й зусиль. Зусилля означає, що ти намагаєшся десь дістатися, а отже — ти не присутній(ня), не приймаєш цю мить такою, як вона є.
Довгий час люди, ймовірно, були на зв’язку з глибинами власного буття — несвідомо, так само як тварина або дерево. Але поступово все більше й більше їхньої ідентичності переходило в рух думки. Вони дедалі більше ототожнювалися з рухом мислення.
Кожного разу, коли ти створюєш проміжок у потоці розуму, світло твоєї свідомості стає сильнішим.
Мить теперішнього — це все, що в тебе є. Ніколи не буває часу, коли твоє життя не є «саме цією миттю». Хіба це не факт?
Страждання потребує часу. Воно не може вижити в теперішньому.
Ти можеш згадати парадокс часу, про який ми говорили раніше: усе, що ти робиш, потребує часу, і водночас це завжди «тепер». Тож поки твоя внутрішня мета — заперечити час, твоя зовнішня мета неминуче пов’язана з майбутнім і тому не може існувати без часу. Але час — завжди другорядний. Коли ти стаєш тривожним або в стресі, зовнішня мета бере гору, і ти втрачаєш з виду внутрішню мету. Ти забув, що твій стан свідомості — первинний, а все інше — вторинне.
Отже, найважливіший крок на твоєму шляху до просвітлення такий: навчися відокремлюватися від свого розуму. Кожного разу, коли ти створюєш проміжок у потоці розуму, світло твоєї свідомості стає сильнішим. Одного дня ти можеш зловити себе на тому, що усміхаєшся голосові в голові — так, як усміхаєшся витівкам дитини. Це означає, що ти вже не сприймаєш зміст свого розуму так серйозно, бо твоє відчуття «я» від нього не залежить.
Усяка негативність спричиняється накопиченням психологічного часу й запереченням теперішнього. Неспокій, тривога, напруга, стрес, турботи — усі форми страху — виникають через надто багато майбутнього й замало присутності. Вина, жалкування, образа, претензії, смуток, гіркота й усі форми непробачення — через надто багато минулого й замало присутності.
Твоя внутрішня мета — невід’ємна частина мети цілого: Всесвіту та його народжуваного інтелекту. Твоя зовнішня мета може змінюватися з часом. Вона дуже різниться від людини до людини. Знайти й жити в узгодженні з внутрішньою метою — це основа для виконання твоєї зовнішньої мети. Це підґрунтя справжнього успіху.
Час зовсім не є дорогоцінним, бо це — ілюзія.
Прийми теперішній момент і знайди досконалість, глибшу за будь-яку форму й недоторкану часом.
Щоб его могло вижити, воно має зробити час — минуле й майбутнє — важливішим за теперішню мить.
Зовнішня мета належить горизонтальному виміру простору й часу; внутрішня мета стосується поглиблення твого Буття у вертикальному вимірі позачасового «Тепер».