Eckhart Tolle
Eckhart Tolle Tsytaty pro майбутнє
Очікування — це стан розуму. По суті, це означає, що ти хочеш майбутнього; ти не хочеш теперішнього. Ти не хочеш того, що маєш, і хочеш того, чого не маєш. З кожним видом очікування ти несвідомо створюєш внутрішній конфлікт між «тут і тепер», де ти не хочеш бути, і проєктованим майбутнім, де ти хочеш бути. Це значно знижує якість твого життя, бо змушує тебе втрачати теперішнє.
Хибне «я» живе головно через пам’ять і передбачення. Минуле й майбутнє — його головне заняття.
Для его теперішня мить майже не існує. Важливими вважаються лише минуле й майбутнє.
Незадоволення, звинувачення, нарікання, саможалість не можуть бути основою для доброго майбутнього — скільки б зусиль ти не докладав.
Люди шукають спасіння в майбутньому, але майбутнє ніколи не приходить.
Ти створюєш добре майбутнє, створюючи добре теперішнє.
Сила створити краще майбутнє міститься в теперішній миті: ти створюєш добре майбутнє, створюючи добре тепер.
Ти можеш згадати парадокс часу, про який ми говорили раніше: усе, що ти робиш, потребує часу, і водночас це завжди «тепер». Тож поки твоя внутрішня мета — заперечити час, твоя зовнішня мета неминуче пов’язана з майбутнім і тому не може існувати без часу. Але час — завжди другорядний. Коли ти стаєш тривожним або в стресі, зовнішня мета бере гору, і ти втрачаєш з виду внутрішню мету. Ти забув, що твій стан свідомості — первинний, а все інше — вторинне.
Якість твоєї свідомості саме в цю мить формує майбутнє — яке, звісно, можна пережити лише як «тепер».
Усяка негативність спричиняється накопиченням психологічного часу й запереченням теперішнього. Неспокій, тривога, напруга, стрес, турботи — усі форми страху — виникають через надто багато майбутнього й замало присутності. Вина, жалкування, образа, претензії, смуток, гіркота й усі форми непробачення — через надто багато минулого й замало присутності.
Майбутнє — це уявлене «тепер», проєкція розуму.
Коли твоя увага переходить у «Тепер», з’являється пильність. Наче ти прокидаєшся з сну — сну думки, сну минулого й майбутнього. Така ясність, така простота. Немає місця для створення проблем. Лише ця мить — як вона є.
Усі прагнення — це розум, який шукає спасіння або звершення в зовнішньому й у майбутньому як заміну радості Буття. Поки я — це мій розум, я є цими прагненнями, потребами, бажаннями, прив’язаностями й відразами; і поза ними немає «я» — хіба що як проста можливість, невиконаний потенціал, насінина, що ще не проросла.
Надія — це те, що тримає тебе в русі, але надія спрямовує твою увагу на майбутнє, і ця постійна зосередженість підтримує твоє заперечення «Зараз» — а отже, твоє нещастя.
Майбутній успіх залежить від свідомості, з якої походять дії, і нерозривно з нею пов’язаний.
Майбутнє ніколи не приходить. Життя завжди — тепер.
Стрес народжується від того, що ти тут, але хочеш бути там, або що ти в теперішньому, але хочеш бути в майбутньому. Це розкол, який розриває тебе всередині.
Щоб его могло вижити, воно має зробити час — минуле й майбутнє — важливішим за теперішню мить.