Eckhart Tolle
Eckhart Tolle Tsytaty pro Людину
Коли ти усвідомлюєш тишу, одразу виникає стан внутрішньої спокійної пильності. Ти присутній. Ти вийшов із тисячоліть колективного людського зумовлення.
Зло — це крайній вияв людського несвідомого.
Людська умова: загубленість у думках.
Коли б ви не зустріли будь-кого, це святе зіткнення. Головна подія — енергетичне поле присутності між вами й іншою людиною, яке виникає. Ви насолоджуєтеся ним. У зустрічі є глибока радість.
Подбай, щоб твої цілі були динамічними: тобто спрямованими на діяльність, у якій ти береш участь і через яку ти пов’язаний не лише з іншими людьми, а й з усім цілим. Уявляй себе таким, що надихає безліч людей своєю працею й збагачує їхні життя. Відчувай себе відкриттям, через яке енергія тече від Ненародженого Джерела всього життя — на благо всіх.
Кожна людина у людській формі має обмеження.
Лише прочитавши історію ХХ століття, можна побачити, що це був пік людського безумства — якщо міряти його людським насильством, заподіяним іншим людям.
Усвідомлення — це сила, прихована в теперішньому моменті. … Найвища мета людського існування, тобто твоя мета, — принести цю силу у цей світ.
Свідомість тварини починає змінюватися, коли вона взаємодіє з людиною, яка вийшла за межі мислення. Це не лише тварини допомагають нам; ми також допомагаємо тваринам.
З давніх часів слово «пробудження» використовують як різновид метафори, що вказує на трансформацію людської свідомості. У Новому Завіті є притчі про важливість бути пробудженим — не повертатися до сну.
Справжня творчість тече лише з нерухомості. Коли нерухомість стає усвідомленою, духовний вимір входить у твоє життя, і тебе починає вести розум, значно вищий за людський.
Ти — Всесвіт, який на мить виражає себе як людина.
У тобі, як і в кожній людині, є вимір свідомості значно глибший за думку. Це сама сутність того, ким ти є. Ми можемо назвати це присутністю, усвідомленням, безумовною свідомістю.
Хіба не було б чудово, якби ти міг позбавити їх від усього страждання? Ні, не було б. Вони не розвивалися б як люди й лишалися б поверхневими, ототожненими із зовнішньою формою речей. Страждання занурює тебе глибше. Парадокс у тому, що страждання спричинене ототожненням із формою й водночас руйнує ототожнення з формою. Багато цього спричиняє его, хоча зрештою страждання знищує его — але не доти, доки ти не страждаєш усвідомлено.