Eckhart Tolle
Eckhart Tolle Tsytaty pro Життя
Деякі зміни на поверхні виглядають негативно, але скоро ти зрозумієш: у твоєму житті створюється простір для того, щоб могло з’явитися щось нове.
Найвирішальніша подія в твоєму житті — коли ти відкриваєш, що ти не є ні твої думки, ні твої емоції. Натомість ти можеш бути присутнім як усвідомлення, що стоїть за думками й емоціями.
Якщо ти не в гармонії з миттю, життя стає боротьбою. Насправді тобі лишається лише відповідальність за внутрішню узгодженість із «тепер».
Тобі не треба чекати чогось «значущого», щоб прийшло в твоє життя, аби нарешті насолоджуватися тим, що ти робиш. У радості є більше сенсу, ніж тобі коли-небудь знадобиться. «Синдром очікування, щоб почати жити» — одна з найпоширеніших ілюзій несвідомого стану.
Під твоєю фізичною й психологічною формою ти єдине з самим Життям, єдине з Буттям.
Бог понад усі форми життя, але також перебуває в кожній формі життя як її сутність. Бог і понад, і всередині.
Стань другом теперішнього моменту: бо якщо ти не станеш другом теперішньому, ти не зможеш стати другом життю.
Очікування — це стан розуму. По суті, це означає, що ти хочеш майбутнього; ти не хочеш теперішнього. Ти не хочеш того, що маєш, і хочеш того, чого не маєш. З кожним видом очікування ти несвідомо створюєш внутрішній конфлікт між «тут і тепер», де ти не хочеш бути, і проєктованим майбутнім, де ти хочеш бути. Це значно знижує якість твого життя, бо змушує тебе втрачати теперішнє.
Співпереживання чужому болю або нестачі й бажання допомогти мають бути врівноважені глибшим усвідомленням вічної природи всього життя та ілюзії будь-якого болю. Тоді нехай твій мир тече в усе, що ти робиш, і ти працюватимеш одночасно на рівнях наслідку й причини.
Практикуй присутність — обійми місце, де відбувається життя.
Коли ти стаєш комфортним із невизначеністю, у твоєму житті відкриваються нескінченні можливості. Це означає, що страх більше не є домінуючим чинником у тому, що ти робиш, і більше не заважає тобі діяти, щоб ініціювати зміни. Римський філософ Тацит слушно зауважив: «Прагнення до безпеки стоїть проти кожного великого й шляхетного підприємства». Якщо невизначеність для тебе неприйнятна — вона перетворюється на страх. Якщо ж вона цілком прийнятна — вона стає живістю, пильністю й творчістю.
Подбай, щоб твої цілі були динамічними: тобто спрямованими на діяльність, у якій ти береш участь і через яку ти пов’язаний не лише з іншими людьми, а й з усім цілим. Уявляй себе таким, що надихає безліч людей своєю працею й збагачує їхні життя. Відчувай себе відкриттям, через яке енергія тече від Ненародженого Джерела всього життя — на благо всіх.
Его — це незрілий етап розвитку людей, і саме так його визнають, коли свідомість на планеті зміниться. Діти розвинуть его й швидко переростуть. Це зовсім інше, ніж розвивати его й застрягти з ним на все життя.
Їхня функція — закріпити частоту нової свідомості на цій планеті. Я називаю їх «тримачами частоти». Вони тут, щоб породжувати свідомість через щоденну діяльність, через взаємодію з іншими — і через «просто бути».
Мить теперішнього — це все, що в тебе є. Ніколи не буває часу, коли твоє життя не є «саме цією миттю». Хіба це не факт?
Життя — це пригода, а не турпакет.
Не так уже й рідко люди проводять усе життя, чекаючи, щоб почати жити.
Первинна мета життя — бути в ЗАРАЗ.
Щойно ти уклав мир із теперішньою миттю, подивись, що відбувається: що ти можеш зробити або обрати, або радше — що життя робить через тебе. Є три слова, які передають таємницю мистецтва жити, таємницю всіх успіхів і щастя: «Одне з Життям». Бути одним із життям — це бути одним із Тепер. Тоді ти усвідомлюєш: ти не живеш своїм життям — життя живе тебе. Життя — танцівник, а ти — танець.
Бути єдиним із життям — означає бути єдиним із «Тепер». Тоді ти усвідомлюєш: ти не живеш своє життя — життя живе тебе. Життя — танцюрист, а ти — танець.
Життя дасть тобі будь-який досвід, який найбільш корисний для еволюції твоєї свідомості.
Що таке Бог? Вічне одне життя, що лежить під усіма формами життя. Що таке любов? Відчувати присутність цього єдиного життя глибоко всередині себе й у всіх створіннях; бути ним! Тому вся любов — це любов до Бога.
Перед лицем смерті — особливо насильницької — речі вже не мають сенсу. Тож смерть — це розчинення або фізичної форми, або психологічної. І коли форма розчиняється, завжди щось просвічує крізь те, що було приховане формою. Це — безформне Єдине Життя, безформна Єдина Свідомість.
Тобі треба навчитися бути поруч зі стражданням, яке неминуче виникає в твоєму житті.
Життя завжди є тепер. Життя нерозривне з «тепер».