Eckhart Tolle
Eckhart Tolle Tsytaty pro минуле
Хибне «я» живе головно через пам’ять і передбачення. Минуле й майбутнє — його головне заняття.
Для его теперішня мить майже не існує. Важливими вважаються лише минуле й майбутнє.
Минуле не має влади над теперішнім моментом.
Минуле не має сили зупинити тебе бути присутнім тепер. Лише твоя образа на минуле може зробити це.
Є два рівні твого болю: біль, який ти створюєш тепер, і біль із минулого, що досі живе в твоєму розумі й тілі. Припинити створювати біль у теперішньому й розчинити біль минулого — ось про що я хочу говорити зараз.
Усяка негативність спричиняється накопиченням психологічного часу й запереченням теперішнього. Неспокій, тривога, напруга, стрес, турботи — усі форми страху — виникають через надто багато майбутнього й замало присутності. Вина, жалкування, образа, претензії, смуток, гіркота й усі форми непробачення — через надто багато минулого й замало присутності.
Більшість людей проводить усе життя в’язнем у межах власних думок. Вони ніколи не виходять за рамки вузького, створеного розумом, персоналізованого відчуття «я», яке сформоване минулим.
Коли твоя увага переходить у «Тепер», з’являється пильність. Наче ти прокидаєшся з сну — сну думки, сну минулого й майбутнього. Така ясність, така простота. Немає місця для створення проблем. Лише ця мить — як вона є.
Вибір передбачає свідомість — високий ступінь свідомості. Без цього вибору немає. Вибір починається з того моменту, коли ти відділяєшся від розуму та його обумовлених шаблонів, з того моменту, коли ти стаєш присутнім… Ніхто не обирає дисфункцію, конфлікт чи біль. Ніхто не обирає божевілля. Вони трапляються, бо в тобі недостатньо присутності, щоб розчинити минуле, і недостатньо світла, щоб розігнати темряву. Ти не повністю тут. Ти ще не зовсім прокинувся. Тим часом обумовлений розум керує твоїм життям.
Коли ти повністю присутній із кожною людиною, яку зустрічаєш, ти відмовляєшся від концептуальної ідентичності, яку ти для неї створив — від свого тлумачення того, ким вона є і що робила в минулому — і здатний взаємодіяти без егоїстичних рухів бажання й страху. Увага — це ключ: пильна тиша.
Щоб его могло вижити, воно має зробити час — минуле й майбутнє — важливішим за теперішню мить.
Розум, сформований минулим, завжди прагне відтворити те, що він знає й що йому знайоме. Навіть якщо це болісно — принаймні це знайоме. Розум завжди тримається за відоме. Невідоме небезпечне, бо над ним немає контролю. Тому розум не любить і ігнорує теперішню мить.