Люди з думками просто ходять і дошкуляють одне одному.
Мир приходить ізсередини. Не шукай його назовні. Можна стверджувати, що мир і щастя походять із суб’єктивної внутрішньої перспективи: усвідомлювати, що могло бути гірше — і бути вдячним, що не сталося. Інший погляд полягає в тому, що мир і щастя походять із об’єктивної зовнішньої перспективи: мати більше й краще, ніж зараз. Хоча це важливо для зростання, такий підхід може стати нескінченним джерелом заздрості, незадоволеності й розчарування. Найкращою видається рівновага двох підходів: бути вдячним за те, що маєш, і водночас прагнути більшого.
У небі немає різниці між сходом і заходом; люди створюють відмінності зі власного розуму й потім вірять, що вони істинні.
Те, що я знаю, — як листя на тому дереві; те, чому я навчаю, — лише мала частина. Але я пропоную це всім із відкритою долонею. Чого я не навчаю? Усього, що захоплює для обговорення й розділяє людей одне від одного, але не має значення для того, щоб покласти край скорботі. Чого я навчаю? Лише того, що необхідне, щоб перевести тебе на інший берег.
Глупі й неосвічені люди потурають недбалому життю, тоді як розумна людина береже свою увагу — як найкоштовнішу власність.
Коли ти переносиш фокус із суперництва на внесок, життя стає святом. Ніколи не намагайся перемогти людей — просто завойовуй їхні серця.
Ніхто не може уникнути смерті й нещастя. Якщо люди очікують у житті лише щастя, вони розчаруються.
Війна закінчується лише тоді, коли люди люблять одне одного.
Усе, ким ми є, є наслідком того, що ми думали. Якщо люди говорять або діють зі злими думками — за ними приходить біль. Якщо люди говорять або діють із чистими думками — за ними приходить щастя, наче тінь, що ніколи не полишає їх.