Молитва в дії — це любов, а любов у дії — це служіння. Спробуй безумовно давати людині все, що їй потрібно в цю мить. Суть у тому, щоб зробити щось — хай навіть зовсім мале — і показати, що тобі не байдуже, через свої вчинки, даруючи свій час… Не переймайся тим, чому проблеми існують у світі — просто відгукуйся на потреби людей… Ми відчуваємо, що те, що робимо, — лише крапля в океані, але цей океан був би меншим без тієї краплі.
Багато людей дуже, дуже переймаються дітьми в Індії, дітьми в Африці, де чимало хто помирає — можливо, від недоїдання, від голоду тощо. Але вони вмирають не випадково — волею матері. І саме це сьогодні є найбільшим руйнівником миру. Бо якщо мати може вбити власну дитину — що лишається мені вбивати тебе, а тобі вбивати мене? Між нами немає нічого.
Якщо тебе охопив відчай — це знак гордості, бо це показує, що ти довіряєш власним силам. Ніколи не переймайся думками інших людей. Будь смиренним — і тебе ніколи не буде турбувати. Згадай святого Алоїзія, який казав, що продовжуватиме грати в більярд навіть тоді, коли знав, що помре. Ти добре граєш? Добре спиш? Добре їси? Це обов’язки. Для Бога немає нічого дрібного.
Лютий 1997 — Національний молитовний сніданок у Вашингтоні, куди прийшли Президент і Перша леді. «Те, що відбувається в Америці, — це війна проти дитини», — сказала вона. «І якщо ми приймаємо, що мати може вбити власну дитину, то як ми можемо сказати іншим, щоб вони не вбивали одне одного».
Люди, які справді хочуть допомоги, можуть напасти на тебе, якщо ти допоможеш їм. Допомагай їм усе одно.
Ми забрали з вулиць людей, повних черв’яків, доглядали за ними й дозволили їм померти в мирі та любові. Коли їх приводять до нашого дому, вони відчувають, ніби вдома — зі своїми власними сім’ями. Тепер я намагаюся відкрити тут дім для жертв СНІДу (у Делі). Люди помирають через це.
Я думаю, що для бідних дуже прекрасно приймати свою долю й ділитися нею з пристрастю Христа. Я думаю, що світові дуже допомагає страждання бідних людей.
Ми знаємо наших бідних? Ми знаємо бідних у нашому домі, в нашій родині? Можливо, вони не голодні до шматка хліба. Можливо, наші діти, чоловік, дружина не голодні, не роздягнені й не позбавлені всього — але ти певен, що там немає нікого, хто відчуває себе небажаним, позбавленим любові?
Наші бідні люди — великі люди, дуже люблячі. Їм не потрібні наші жалість і співчуття. Їм потрібні наша розуміюча любов і наша повага. Нам треба сказати бідним, що вони для нас хтось — що вони теж створені тією самою люблячою рукою Бога, щоб любити й бути любимими.
Найбільший руйнівник любові й миру — аборт, війна проти дитини. Мати не вчиться любити — вона вбиває, щоб розв’язати власні проблеми. Будь-яка країна, що приймає аборт, не навчає людей любити — вона навчає застосовувати будь-яке насильство, щоб отримати бажане.
Я справді роблю навернення, якщо навернення означає по-справжньому повернути людей до Бога — мати чисте серце й любити Бога. Ось справжнє навернення.
Я повторюю: бідні, ті, хто страждає від прокази, відкинуті, алкоголіки — люди, яким ми служимо, — прекрасні. Багато з них мають чудові характери. Досвід, який ми отримуємо, служачи їм, ми маємо передати людям, які не мали цього чудового досвіду.
Постійне поклоніння, євхаристійне поклоніння дає нашим людям можливість долучитися до релігійного життя, щоб молитися про спасіння світу, душ усюди й мир на землі. Ми не можемо применшити силу молитви та те, яку різницю вона принесе у нашому світі.
Проблема в тому, що багаті люди, заможні люди дуже часто насправді не знають, хто такі бідні. І тому ми можемо їх пробачити: знання веде лише до любові, а любов — до служіння. Отже, якщо їх не торкає це, то тому, що вони їх не знають.
Є багато людей, які можуть робити великі справи, але дуже мало тих, хто зробить маленькі.
Якщо ти робиш добро, люди звинувачуватимуть тебе в егоїстичних прихованих мотивах. Робити добро все одно.
Іноді люди можуть прагнути більшого, ніж хліб. Можливо, наші діти, наш чоловік, наша дружина не голодні за хлібом, не потребують одягу, не бракує їм дому. Але чи ми так само певні, що ніхто з них не відчуває самотності, покинутості, занедбаності, потреби в якійсь частці тепла? Це теж бідність.
Якщо ти чесний і відвертий, люди можуть тебе обманути. Але будь чесним і відвертим у будь-якому разі.
Я обираю бідність наших бідних людей. Але я вдячний, що отримую її (Нобеля) від імені голодних, голих, бездомних, калік, сліпих, прокажених — усіх тих, кого суспільство відчуває непотрібними, нелюбленими, безтурботними; людей, які стали тягарем для суспільства й яких цурається кожен.
Багато людей (які йдуть до неї як волонтери) знаходили мир, радість і єдність у своїх родинах, допомагаючи бідним.
Ти маєш зробити це у своїй країні. Тобі треба пізнати бідних. Можливо, тут у нас люди мають матеріальні речі — усе, — але я думаю, що якщо ми всі заглянемо в наші власні домівки, то побачимо, як інколи важко усміхатися одне одному. А усмішка — це початок любові.