Тепер я дійшов стадії осягнення, де бачу: Бог іде в кожній людській подобі й однаково проявляє Себе — і через мудреця, і через грішника, і через доброчесного, і через порочного. Тому, коли я зустрічаю різних людей, я кажу собі: «Бог у подобі святого, Бог у подобі грішника, Бог у подобі праведного, Бог у подобі неправедного».
Багато людей думають, що вони не можуть мати знання або розуміння Бога без читання книг. Але слухати краще, ніж читати, а бачити краще, ніж слухати. Почуте про Бенарес — не те саме, що прочитане про нього; а побачити Бенарес — не те саме, що ні слухати, ні читати.
Лише два типи людей здатні осягнути самопізнання: ті, кого зовсім не обтяжує навчання, тобто чиї розуми не переповнені думками, позиченими в інших; і ті, хто, вивчивши всі писання та науки, прийшов до усвідомлення: «Я нічого не знаю».
Ці люди — наче… жаба, що живе в колодязі й ніколи не бачила зовнішнього світу. Вона знає лише свій колодязь, тож не повірить, що існує світ. Так само люди так багато говорять про світ, бо вони не знали радості Бога.
Різні люди кличуть [Бога] різними іменами: одні — Аллахом, інші — Богом, а ще інші — Крішною, Шивою, Брахманом. Це як вода в озері: одні п’ють її в одному місці й називають «джал», інші — в іншому й називають «пані», а ще інші — в третьому й називають «вода». Індуїсти називають «джал», християни — «вода», мусульмани — «пані». Але це одне й те саме.