Ти колись дуже тихо сидів із заплющеними очима й спостерігав рух власного мислення? Ти спостерігав, як працює твій розум? Або радше — чи розум спостерігав сам себе в дії, щоб побачити, які в тебе думки, які почуття, як ти дивишся на дерева, на квіти, на птахів, на людей, як ти реагуєш на підказку чи як відгукуєшся на нову ідею? Ти колись робив це?
Коли ти не називаєш групу людей, тебе змушує дивитися на кожне обличчя окремо й не ставитися до всіх як до безликої маси.
Ми всі хочемо бути відомими людьми, і щойно ми хочемо бути кимось — ми вже не вільні.
Більшість людей любить жити в ілюзіях.
Розуміння себе виникає лише в стосунку: коли ти спостерігаєш себе в стосунку до людей, ідей і речей; до дерев, землі та світу навколо тебе й усередині тебе. Стосунок — це дзеркало, в якому відкривається «Я». Без самопізнання немає основи для правильних думок і вчинків.
Любов — найпрактичніша річ у світі. Любити, бути добрим, не бути жадібним, не бути честолюбним, не піддаватися впливу людей, а думати самостійно — усе це дуже практично, і це створить практичне, щасливе суспільство.
Надія є в людях, а не в суспільстві, не в системах — вона в тобі й у мені.
Більшість людей нещасні; і вони нещасні, бо в їхніх серцях немає любові.