Pope John Paul Ii
Pope John Paul Ii Tsytaty pro дух
Нам потрібна нова апологетика, пристосована до потреб сьогоднішнього дня, яка пам’ятає, що наша задача — не виграти суперечки, а виграти душі… Така апологетика має дихати духом людяності: смиренням і співчуттям, які розуміють тривоги та питання людей.
Тіло — у своїй мужності й жіночності — від початку покликане стати проявом духу. Насправді лише тіло — і тільки тіло — здатне зробити видимим те, що невидиме: духовне й божественне.
Священник — не і не має бути державним службовцем Церкви. Понад усе священник — це людина, яка живе для духу, для Бога. Тому семінарія — це місце, де він вчиться «бути з Ним».
Віра й Розум — як два крила людського духу, завдяки яким він злітає до істини.
Віра й розум — як два крила, на яких людський дух піднімається до споглядання істини; і Бог вклав у людське серце прагнення пізнати істину — коротко кажучи, пізнати Себе. Тож, пізнаючи й люблячи Бога, чоловіки й жінки можуть також прийти до повноти істини про самих себе.
Людина — унікальна складна істота: єдність духу й матерії, душі й тіла, створена за образом Бога й призначена жити вічно. Кожне людське життя святе, бо кожна людська особа свята.
Серйозність екологічної деградації оголює глибину моральної кризи людини... Простота, помірність і дисципліна, а також дух жертви, мають стати частиною щоденного життя.
Мета мистецтва — не менше, ніж піднесення людського духу.
Сучасне суспільство не знайде розв’язання екологічної проблеми, доки не погляне серйозно на свій спосіб життя. У багатьох частинах світу суспільство прагне миттєвого задоволення й споживацтва, залишаючись байдужим до шкоди, яку ці установки спричиняють. Простота, помірність і дисципліна, а також дух самопожертви мають стати частиною щоденного життя, інакше всі страждатимуть від негативних наслідків безтурботних звичок кількох.