Pope John Paul Ii
Pope John Paul Ii Tsytaty pro мир
Щоб досягти миру — навчай миру.
Родина як фундаментальна й необхідна виховна спільнота — це привілейований шлях передавання релігійних і культурних цінностей, які допомагають людині набути власної ідентичності. Заснована на любові й відкрита до дару життя, родина містить у собі саме майбутнє суспільства; її найособливіше завдання — ефективно сприяти майбутньому миру.
Єдиний шлях до миру — прощення.
Потрібна співпраця всіх, хто вірить у Бога, з розумінням того, що справжня релігійність — далеко не ставлячи людей і народи в конфлікт одне з одним — радше зближує їх, щоб будувати світ миру.
Немає справжнього миру без справедливості, правди, правосуддя й солідарності.
Немає миру без справедливості, і немає справедливості без прощення.
Інша назва миру — розвиток.
Міжнародна спільнота має підтримувати систему законів, щоб впорядковувати міжнародні відносини й зберігати мир так само, як закон керує національним порядком.
Коли людина відвертається від задуму Творця, вона спричиняє безлад, який неминуче матиме відлуння в усьому створеному порядку. Якщо людина не в мирі з Богом, то й сама земля не може бути в мирі.
Обирати мир не означає пасивно погоджуватися зі злом або йти на компроміс із принципами. Це вимагає активної боротьби проти ненависті, гноблення й роз’єднаності — але не через методи насильства. Щоб будувати мир, потрібні творча й смілива дія.
Якщо розвиток — це нова назва миру, то війна й приготування до війни є головним ворогом здорового розвитку народів. Якщо ми візьмемо спільне благо всього людства за норму, а не індивідуальну жадібність, мир був би можливий.
Важко забути великі можливості мас-медіа в сприянні діалогу, у тому, щоб вони стали засобами взаємного пізнання, солідарності та миру. Вони стають могутнім ресурсом для добра, якщо їх використовують, щоб плекати розуміння між народами; і руйнівним «зброярством», якщо їх використовують, щоб плекати несправедливість і конфлікти.
Не приймімо насильство як шлях до миру. Натомість почнімо з поваги до справжньої свободи: тоді мир зможе задовольнити очікування світу, бо це буде мир, збудований на справедливості, мир, заснований на неперевершеній гідності вільної людської істоти.
Америка, ти прекрасна… і благословенна… Найвищий іспит твоєї величі — як ти ставишся до кожної людини, особливо до найслабших і найбеззахисніших. Якщо ти хочеш рівної справедливості для всіх, справжньої свободи й тривалого миру — тоді, Америка, захищай життя.
Наш самий договір із природою має глибоку відновлювальну силу; споглядання її величі дарує мир і ясність.
Багато з насильства, яке людство зазнає в наші часи, корениться в нерозумінні, а також у відкиданні цінностей і самобутності чужих культур. Туризм покращує стосунки між людьми та народами; коли вони приязні, шанобливі й спираються на солідарність, вони, мовби, стають відкритими дверима до миру та гармонійного співіснування.
Мир — це не лише відсутність війни. Як собор, мир треба терпляче будувати — з непохитною вірою.
Найвірніші учні Христа були будівничими миру — аж до того, що прощали своїх ворогів, інколи навіть до того, що віддавали за них життя.
Естетична цінність творіння не може бути проігнорована. Саме наше дотикання до природи має глибоку цілющу силу; споглядання її величі дарує мир і спокій. Біблія знову й знову говорить про доброту та красу творіння — творіння кличуть прославляти Бога.
Свята й відпустки допомагають урівноважити діяльність із роздумами, поспіх — із природнішими ритмами, шум — із провісником тиші миру.
Дорогі молоді люди всіх мов і культур, на вас чекає високе й піднесене завдання: стати чоловіками й жінками, здатними до солідарності, миру та любові до життя — з повагою до кожного. Станьте майстрами нової людяності, де брати й сестри — усі члени однієї родини — нарешті зможуть жити в мирі.
На колінах благаю тебе: відвернися від шляхів насильства й повернися до шляху миру. Ті, хто вдається до насильства, завжди твердять, що лише насильство приносить зміни. Ти маєш знати: існує політичний, мирний шлях до справедливості.
Христос лишається головним у твоєму житті лише тоді, коли Він має перше місце в твоєму розумі й серці. Тож тобі слід безперервно єднатися з Ним у молитві… Без молитви не може бути радості, надії чи миру. Бо молитва — це те, що тримає нас у дотику з Христом.