Pope John Paul Ii

Pope John Paul Ii

Впливовий католицький лідер.

Високоповажний лідер Католицької Церкви, відомий своїми зусиллями щодо покращення міжрелігійних відносин, вирішення питань соціальної справедливості та захисту прав людини. Його понтифікат, один з найдовших в історії, ознаменувався численними міжнародними подорожами та взаємодією з різними світовими лідерами. Він відіграв значну роль у падінні комунізму в Східній Європі та був ключовою фігурою у розробці вчень Церкви з різних сучасних питань. Його вплив як на Католицьку Церкву, так і на світову політику залишається глибоким.

Pope John Paul Ii Tsytaty pro людство

  • Нам потрібна нова апологетика, пристосована до потреб сьогоднішнього дня, яка пам’ятає, що наша задача — не виграти суперечки, а виграти душі… Така апологетика має дихати духом людяності: смиренням і співчуттям, які розуміють тривоги та питання людей.
  • Майбутнє нашої планети, таке вразливе до ядерного знищення, залежить від однієї-єдиної умови: людство має зробити моральний поворот обличчям.
  • Первісну модель родини слід шукати в самому Богові — у тринітарній таємниці Його життя. Божественне «Ми» — вічний взірець людського «ми», особливо того «ми», що утворене чоловіком і жінкою, створеними за образом і подобою Божою… Людина створена «від самого початку» як чоловік і жінка: життя всього людства — чи то малих спільнот, чи суспільства загалом — позначене цією первісною двоїстістю.
  • Створюючи людський рід на Своєму образі й безперервно підтримуючи його в бутті, Бог вписав у людську природу чоловіка й жінки покликання… любові та спільності. Отже, любов — фундаментальне й природжене покликання кожної людини.
  • Таїнства вливають святість у ґрунт людяності людини: вони проникають у душу й тіло, у жіночність і мужність особистого суб’єкта — силою святості.
  • Ті, хто бачить у собі… покликання до мистецтва — як поет, письменник, скульптор, художник, музикант і актор — відчувають водночас обов’язок не марнувати цей талант, а розвивати його, щоб служити ближньому й людству загалом.
  • Насильство — злочин проти людства, бо воно руйнує саму тканину суспільства.
  • Людству слід знову запитати себе про абсурдний і завжди несправедливий феномен війни, на сцені смерті й болю якого лишається стояти лише переговорний стіл, що міг і мав би її запобігти.
  • У минулому можна було знищити село, місто, регіон, навіть країну. Тепер під загрозою опинилася вся планета. Цей факт має змусити кожного звернутися до базового морального міркування: відтепер людство виживе лише через свідомий вибір і потім — через продуману політику.
  • Усяка спроба зробити суспільство чутливим до важливості сім’ї — це великий служитель людству.
  • Фермери всюди дають хліб для всього людства, але лише Христос — Хліб Життя... Навіть якщо б усю фізичну голодність світу було задоволено, навіть якщо б кожного голодного годували його власною працею або щедрістю інших, найглибший голод людини все одно існував би... Тому я кажу: «Прийдіть усі до Христа». Він — Хліб Життя. Прийдіть до Христа — і ви більше ніколи не будете голодні.
  • Якщо розвиток — це нова назва миру, то війна й приготування до війни є головним ворогом здорового розвитку народів. Якщо ми візьмемо спільне благо всього людства за норму, а не індивідуальну жадібність, мир був би можливий.
  • У Христі й через Христа людина здобула повне усвідомлення своєї гідності, висот, до яких її піднесено, безмірної цінності власної людяності та сенсу свого існування.
  • У жертві, яку Ісус Христос приносить Самого Себе на Хресті для своєї Нареченої — Церкви... — цілком відкривається той задум, який Бог накреслив у людській природі чоловіка й жінки від самого їхнього створення.
  • Багато з насильства, яке людство зазнає в наші часи, корениться в нерозумінні, а також у відкиданні цінностей і самобутності чужих культур. Туризм покращує стосунки між людьми та народами; коли вони приязні, шанобливі й спираються на солідарність, вони, мовби, стають відкритими дверима до миру та гармонійного співіснування.
  • Ніхто з нас не самотній у цьому світі; кожен із нас — життєво важлива частина великої мозаїки людства загалом.
  • Війна — поразка для людства.
  • Євангеліє життя — не лише для віруючих: воно для всіх. Питання життя, його захисту й утвердження — не справа лише християн. Хоч віра й дає особливе світло та силу, це питання постає в кожній людській совісті, що прагне істини й турбується про майбутнє людства. Життя має безперечно священну й релігійну цінність, але ця цінність аж ніяк не є турботою лише віруючих. Йдеться про цінність, яку кожна людина може осягнути світлом розуму — тож це неминуче стосується всіх.
  • Кожен учений, через особисте навчання й дослідження, завершує себе й свою власну людяність. … Наукове дослідження для тебе — як і для багатьох — є шляхом до особистої зустрічі з Істиною, а можливо, й привілейованим місцем для самої зустрічі з Богом, Творцем неба й землі. Наука сяє всією своєю цінністю як добре здатна надихати наше існування, як велике переживання свободи для Істини, як фундаментальна праця служіння. Через дослідження кожен учений зростає як людина й допомагає іншим робити те саме.
  • Війна має належати трагічному минулому, історії: їй не місце в порядку денному людства на майбутнє.
  • Оскільки Христос є єдиним шляхом до Отця, щоб підкреслити Його живу й спасаючу присутність у Церкві та у світі, Міжнародний Євхаристійний конгрес відбудеться в Римі з нагоди Великого Ювілею. Рік 2000 буде надзвичайно євхаристійним: у таїнстві Євхаристії Спаситель, Який прийняв плоть у лоні Марії двадцять століть тому, продовжує пропонувати Себе людству як джерело Божественного життя.
  • Дорогі молоді люди всіх мов і культур, на вас чекає високе й піднесене завдання: стати чоловіками й жінками, здатними до солідарності, миру та любові до життя — з повагою до кожного. Станьте майстрами нової людяності, де брати й сестри — усі члени однієї родини — нарешті зможуть жити в мирі.
  • Чутливість до величезних потреб людства приносить із собою спонтанне відкидання гонки озброєнь — адже вона несумісна з тотальною боротьбою з голодом, хворобами, недорозвиненістю та неписьменністю.