Pope John Paul Ii
Pope John Paul Ii Tsytaty pro Землю
Коли людина відвертається від задуму Творця, вона спричиняє безлад, який неминуче матиме відлуння в усьому створеному порядку. Якщо людина не в мирі з Богом, то й сама земля не може бути в мирі.
Земля не продовжуватиме давати врожай, якщо не буде вірного господарювання. Ми не можемо сказати, що любимо землю, а потім робити кроки, щоб знищити її для використання майбутніми поколіннями.
Так, цивілізація любові можлива — це не утопія. Але вона можлива лише завдяки постійному й готовому зверненню до «Отця, від якого на землі називається всяке батьківство й материнство», від якого походить кожна людська родина.
Кожен учений, через особисте навчання й дослідження, завершує себе й свою власну людяність. … Наукове дослідження для тебе — як і для багатьох — є шляхом до особистої зустрічі з Істиною, а можливо, й привілейованим місцем для самої зустрічі з Богом, Творцем неба й землі. Наука сяє всією своєю цінністю як добре здатна надихати наше існування, як велике переживання свободи для Істини, як фундаментальна праця служіння. Через дослідження кожен учений зростає як людина й допомагає іншим робити те саме.
Людство, яке відкриває свою здатність перетворювати й певною мірою створювати світ власною працею, забуває, що це завжди ґрунтується на Божому попередньому й первісному дарі речей такими, як вони є. Люди думають, що можуть свавільно користуватися землею, підкоряючи її своїй волі без міри, ніби земля не має власних потреб і попередньо даного Богом призначення — того, що люди справді можуть розвивати, але не мають зраджувати.