Тривога — хвороба нашого часу — походить насамперед від нашої нездатності перебувати в теперішньому моменті.
Ми дуже вправні в тому, щоб готуватися жити, але не дуже — щоб жити. Ми вміємо пожертвувати десять років заради диплома, і готові дуже наполегливо працювати, щоб отримати роботу, машину, дім тощо. Але нам важко пам’ятати, що ми живі саме в теперішньому моменті — єдиному моменті, в якому ми можемо бути живими.
Реальність у тому, що ми в безпеці й маємо здатність насолоджуватися чудесами життя в теперішньому моменті. Коли ми усвідомлюємо, що наші страждання ґрунтуються на образах, а не на теперішній реальності, тоді щасливо жити в теперішньому моменті стає можливим одразу.
Нинішня мить сповнена радості й щастя. Якщо ти уважний, ти це побачиш.
Чудо не в тому, щоб ходити по воді. Чудо — ходити по зеленій землі, глибоко оселяючись у теперішній миті й відчуваючи себе по-справжньому живим.
Вдихаючи — заспокоюю тіло й розум. Видихаючи — усміхаюся. Перебуваючи в теперішній миті, я знаю: це єдина мить.
Надія важлива, бо вона робить теперішній момент менш важким. Якщо ми віримо, що завтра буде краще, ми можемо витримати труднощі сьогодні.
Лише теперішня мить містить життя.
Живи реальною миттю. Лише ця реальна мить — це життя. Не прив’язуйся до майбутнього. Не турбуйся про те, що тобі треба робити. Не думай про те, щоб вставати чи кудись вирушати. Не думай про «відхід».
Життя доступне лише в теперішній миті.
Якщо ми не є повністю собою — справді в цій миті — ми втрачаємо все.
Минуле минуло, майбутнє ще не настало, і якщо ми не повертаємося до себе в цю мить, ми не можемо бути на зв’язку з життям.
У кожну мить ти маєш вибір: він або наближає тебе до твого духу, або віддаляє від нього.
Кожна мить — це шанс для нас укласти мир зі світом, зробити мир можливим для світу, зробити щастя можливим для світу.
Найкращий спосіб подбати про майбутнє — подбати про теперішній момент.
Ми можемо обрати, як жити зараз. Ми можемо вхопити будь-яку мить і почати заново.
Жити тут і тепер не означає, що ти ніколи не думаєш про минуле або відповідально не плануєш майбутнє. Ідея лише в тому, щоб не загубитися в жалях про минуле чи тривогах про майбутнє. Якщо ти міцно вкорінений у теперішньому моменті, минуле може стати предметом дослідження — об’єктом твоєї уважності й зосередженості. Споглядаючи минуле, можна здобути багато прозрінь. Та все одно ти залишаєшся вкоріненим у теперішньому моменті.
Мир може існувати лише в теперішньому моменті. Сказати «почекай, доки я закінчу це — тоді я житиму в мирі» — смішно. Що таке «це»? Диплом, робота, дім, сплата боргу? Якщо ти так думаєш, мир ніколи не прийде. Завжди буде інше «це», що прийде слідом за теперішнім. Якщо ти не живеш у мирі зараз, ти ніколи не зможеш. Якщо ти справді хочеш бути в мирі — будь у мирі прямо тепер. Інакше лишається лише «надія на мир колись».
Життя можна знайти лише в теперішньому моменті. Минуле вже минуло, майбутнє ще не настало, і якщо ми не повертаємося до себе в теперішньому моменті, ми не можемо бути на зв’язку з життям.
Коли ми уважні, глибоко торкаємося теперішнього моменту, наше розуміння того, що відбувається, поглиблюється, і ми починаємо наповнюватися прийняттям, радістю, миром і любов’ю.
Прокинувшись цього ранку, я усміхаюся. Переді мною — двадцять чотири нові години. Я клянуся прожити повністю кожну мить і дивитися на всіх істот очима співчуття.
У кожну мить доступно більше можливостей, ніж ми усвідомлюємо.
Коли вдихаєш — є лише теперішній момент. Коли видихаєш — це чудовий момент.
Пам’ятай: є лише одна важлива пора — і це зараз. Теперішня мить — єдиний час, над яким ми маємо владу. Найважливіша людина — завжди та, з ким ти зараз: та, що стоїть перед тобою, бо хто знає, чи матимеш ти справи з кимось іншим у майбутньому? Найважливіше прагнення — зробити щасливою людину, що стоїть поруч із тобою, бо лише це й є прагненням життя.
Якщо ти уважно подивишся на долоню своєї руки, ти побачиш своїх батьків і всі покоління своїх предків. Усі вони живі саме в цю мить. Кожен присутній у твоєму тілі. Ти — продовження кожного з цих людей.