Не має бути жодного особливого навчання. Навчання — у кожну мить.
Дзен — це не якась вишукана особлива майстерність життя. Наше вчення — просто жити завжди в реальності, у її точному сенсі. Наш шлях — робити наші зусилля мить за миттю.
Стався до кожної миті як до останньої. Це не підготовка до чогось іншого.
Коли ти живеш повністю в кожній миті, нічого не очікуючи, ти навіть не уявляєш собі часу.
Мета вивчення буддизму — не вивчати буддизм, а вивчати себе. Тому й існує навчання. Але навчання — не ми самі. Це певне пояснення нас самих. Вивчати навчання — означає пізнати себе. Тому ми ніколи не прив’язуємося ні до навчання, ні до вчителя. Щойно ти зустрічаєш учителя — залиш учителя, і будь незалежним. Ти хочеш учителя, щоб бути незалежним. Тож ти вивчаєш себе. Учитель — для тебе, а не для учителя.
Мить за миттю цілковито віддайся слуханню свого внутрішнього голосу.
Поклін — дуже серйозна практика. Ти маєш бути готовим вклонятися навіть у свій останній момент. Хоча неможливо повністю позбутися наших егоцентричних бажань, ми все одно маємо це робити. Твоя справжня природа хоче, щоб ти це робив.
Отже, протягом певного часу щодня спробуй сидіти, не рухаючись, нічого не очікуючи, ніби ти в останній свій момент. Мить за миттю ти відчуваєш свою останню мить. У кожному вдиху й кожному видиху — безліч митей часу. Твоя настанова — проживати кожну мить.
Коли ти приймаєш усе, усе виходить за межі вимірів. Земля не велика, і навіть піщинка не мала. У царині Великої Дії підняти піщинку — те саме, що підняти весь всесвіт. Врятувати одну розумну істоту — означає врятувати всіх розумних істот. Твої зусилля саме цієї миті, щоб врятувати одну людину, — те саме, що вічна заслуга Будди.
Не рухайся. Просто вмираєш знову й знову. Не передбачай. Тепер тебе не врятує нічого, бо в тебе є лише ця мить. Навіть просвітлення не допоможе тобі зараз, бо немає інших митей. Без майбутнього будь вірним собі й вислови себе повністю. Не рухайся.
Коли ти кажеш: «Зачекай хвилинку», ти зв’язаний своєю кармою; коли ти кажеш: «Так, я зроблю» — ти вільний.
Поки в нас є якась визначена ідея про майбутнє або надія на нього, ми не можемо по-справжньому бути серйозними з тією миттю, що існує прямо зараз.
Немає зв’язку між «я» вчорашнім і «я» в цю мить.
Ми не применшуємо ідею просвітлення, але найважливіше — це саме цей момент, а не колись у майбутньому. Ми маємо докласти зусиль у цьому моменті. Це найважливіше для нашої практики.
Мить за миттю все виходить із небуття. Це справжня радість життя.
Коли ми нічого не очікуємо, ми можемо бути собою. Це наш шлях — жити повністю в кожній миті часу.