Коли ти такий повний, що в тобі вже немає порожнечі, і ти починаєш відчувати значущість звичайного, щоденного існування — коли ти живеш повністю, від мить до миті, цілковито, інтенсивно, пристрасно — тоді Бог стає доступним.
Розум постійно говорить. Якщо внутрішній «розмовник» може замовкнути хоча б на мить, ти зможеш побачити проблиск без-розумності. Саме в цьому й полягає медитація. Стан без-розумності — правильний стан. Це твій стан.
Відносини — це дзеркало… Кожної миті інший відкриває тебе, викриває тебе. Чим ближчі стосунки, тим ясніше дзеркало.
Санніясін — це той, у кого немає упереджень; хто не обрав жодної ідеології собі за власну; хто безвибірково усвідомлює все, що є. У цій безвибірковості ти будеш посередині. Щойно ти обираєш — ти обираєш якийсь край. Щойно ти обираєш — ти обираєш проти чогось; інакше не було б питання вибору. Бути в безвибірковому усвідомленні — це ще одне значення «бути посередині».
У глибокий момент любові мислення зупиняється. Мить така цікава, така неймовірно сильна, така надзвичайно жива, що мислення зупиняється. Ти просто в подиві — навколо тебе велике диво.
Дурні здоровіші за так званих мудрих. Вони живуть миттю й знають, що вони дурні, тож їх не турбує, що думають про них інші.
Пам’ятай від цієї миті: завжди обирай те, що є добрим для тебе і добрим для інших. Обирай творчість. Стань благословенням для існування — бо це єдиний спосіб, яким ми можемо переконати Бога стати благословенням для нас. Це єдина справжня молитва: стати благословенням для всіх — для людей, для тварин, для дерев, для життя в усіх його формах. Якщо залишатися свідомо уважним — повільно-повільно мистецтво вивчається; повільно-повільно воно стає природним.
Це — сон: бути відсутнім, бути не присутнім у теперішньому моменті, бути десь-інде.
Одна мить любові дорівнює всій вічності любові.
Щойно ти входиш у світ слів, ти починаєш віддалятися від того, що є. Чим більше ти входиш у мову, тим далі ти від існування.
Нещастя приходить у ту мить, коли ти починаєш чіплятися, прив’язуватися. У ту мить, коли ти ставиш умови життю.
У мить глибокої творчості ти зникаєш — і тоді знову починає діяти Бог.
Тоді твоє життя стає живим святкуванням, а стосунки — святковою справою. Що б ти не робив — кожна мить є святом. Ти їси — і їжа стає святом; ти миєшся — і купання стає святом; ти розмовляєш — і розмова стає святом; стосунки стають святом. Твоє зовнішнє життя стає урочистим — у ньому немає суму. Як може існувати сум із тишею?
Якщо ти глибоко любиш людину, з часом секс зникає. Інтимність стає такою повною, що вже не потрібен секс; любов достатня сама собі. Коли настає цей момент, тоді може з’явитися молитва.