Кожної миті, яку ти проводиш на цій планеті, пам’ятай: ти тут для унікальної мети й причини — значно більшої, ніж просто їсти, спати й говорити.
Якщо ти Турія — чиста свідомість, у тебе немає проблем. Якщо ж у тебе є проблеми, то в певному сенсі ти все ще ототожнений із тілом і розумом… Проблеми завжди існують у трьох станах, але в єдиній реальності, що поза трьома станами, проблеми немає… Усвідомивши себе як це, живи своє життя в стані неспання, у стані сну й у стані глибокого сну — і тебе ніщо не торкається.
Смерть — неминуча річ. Коли людина зробила те, що вважає своїм обов’язком перед своїм народом і своєю країною, вона може спочити в мирі. Я вірю, що доклав тих зусиль — і тому я спатиму в вічності.
У природі ніщо не стоїть на місці: усе пульсує, з’являється й зникає. Серце, дихання, травлення, сон і пробудження — народження й смерть — усе приходить і відходить хвилями. Ритм, періодичність, гармонійне чергування протилежностей — це правило. Не має сенсу повставати проти самого візерунку життя.
Смерть не така страшна, як ти думаєш. Вона приходить до тебе як цілитель. Сон — це лише підробка смерті. Те, що відбувається під час смерті, можна уявити через сон. Усі наші страждання зникають у сні. Коли приходить смерть — усі наші смертні муки припиняються; вони не можуть вийти за межі воріт смерті.
Якщо тебе охопив відчай — це знак гордості, бо це показує, що ти довіряєш власним силам. Ніколи не переймайся думками інших людей. Будь смиренним — і тебе ніколи не буде турбувати. Згадай святого Алоїзія, який казав, що продовжуватиме грати в більярд навіть тоді, коли знав, що помре. Ти добре граєш? Добре спиш? Добре їси? Це обов’язки. Для Бога немає нічого дрібного.
Свідок трьох станів свідомості [неспання, сон і глибокий сон] та природи Існування-Свідомості-Блаженства — це Самість.
Уяви, як це — заснути й ніколи не прокинутися... А тепер спробуй уявити, як це — прокинутися, не засинаючи.
У серці сну є знання.
Сміливі слова й ще сміливіші вчинки — ось чого ми хочемо. Пробудись, пробудись, великі! Світ горить від нещасть. Ти можеш спати?
Щоб «запрограмувати» калорії, які ти маєш спожити, і кількість годин, які ти маєш спати, — це дурний спосіб поводитися з життям.
Кожної ночі, коли ти спиш, Бог забирає всі твої турботи, щоб показати тобі: ти не смертна істота; ти — дух.
Як їжа й сон необхідні для тіла, так духовне розуміння потрібне для здорового розуму.
Коли ми не підживлюємо себе свіжою здоровою їжею, повноцінним відпочинком сном, регулярними вправами, щоденною духовною практикою на кшталт медитації чи ведення щоденника, а також іншими звичками оздоровлення розуму й тіла, ми неминуче відчуватимемо втому, дисбаланс, дратівливість і інколи навіть депресію.
Краще померти, ніж жити в сні.
Із двадцяти чотирьох годин на добу використовуй шість для заробітку й витрат, шість — для споглядання Бога, шість — для сну й шість — для служіння іншим.
Кожна жива істота завжди прагне бути щасливою — без домішки скорботи; і кожен має найбільшу любов до себе, що зумовлено лише тим, що щастя — його справжня природа. Тому, щоб осягнути це вроджене, чисте щастя, яке він щодня переживає, коли розум занурений у глибокий сон, необхідно знати себе. Для здобуття такого знання найкращий шлях — дослідження «Хто я?» у пошуках Самості.
Спробуй трохи наполегливіше — і медитація прийде. Ти не відчуваєш тіла чи будь-чого іншого. Коли виходиш із цього після години, ти пережив(ла) найпрекрасніший відпочинок у своєму житті. Це єдиний спосіб, яким ти коли-небудь даєш відпочинок своїй системі. Навіть найглибший сон не дасть тобі такого відпочинку.
Писання кажуть: прокинься від глибокого сну невігластва, залишайся повністю пробудженим, залишайся свідомим і продовжуй навчатися.
Люди живуть уві сні, роблять усе уві сні й не знають, що вони сплять.
Так само — з усім іншим: із їжею, з насолодами, зі сном; з усього є межа того, що необхідне. Після цього «гріх» починається. Це треба збагнути: «гріх» — це те, що не є необхідним.
Якщо розум засинає — пробуди його. А коли він починає блукати — зроби його тихим. Коли ти досягаєш стану, де немає ні сну, ні руху розуму, — залишайся нерухомим у природному (реальному) стані.
З давніх часів слово «пробудження» використовують як різновид метафори, що вказує на трансформацію людської свідомості. У Новому Завіті є притчі про важливість бути пробудженим — не повертатися до сну.
Кожної ночі, коли я засинаю, я помираю. А наступного ранку, коли я прокидаюся, я народжуюся знову.
Лише свідомість — це реальність, а те, що ми вважаємо несвідомим — матерія, час, простір, тіла, цей світ — є проявами в свідомості, а не чимось окремим від свідомості. Так само, як сон, коли ти засинаєш і бачиш сон: усе, що ти бачиш у сні, не має існування поза твоїм власним розумом. Так само й увесь цей Всесвіт, який ми переживаємо, не має існування поза свідомістю… У сні немає розумної, логічної відповіді для сну.