Тіло створюється думкою, що стоїть за ним. Отже, «політичне тіло» — це вираження національної думки.
Тіло — це зовнішня оболонка, а розум — внутрішня оболонка Атмана, який є справжнім сприймачем, справжнім насолоджувачем, істотою в тілі, що працює з тілом через внутрішній орган — розум.
У ту мить, коли я усвідомив Бога, що сидить у храмі кожного людського тіла; у ту мить, коли я стаю в пошані перед кожною людиною й бачу в ній Бога — саме тоді я вільний від кайданів, усе, що зв’язує, зникає, і я вільний.
Саме нестача створює тіло.
Спробуй трохи наполегливіше — і медитація прийде. Ти не відчуваєш тіла чи будь-чого іншого. Коли виходиш із цього після години, ти пережив(ла) найпрекрасніший відпочинок у своєму житті. Це єдиний спосіб, яким ти коли-небудь даєш відпочинок своїй системі. Навіть найглибший сон не дасть тобі такого відпочинку.
Усі сили, що працюють у цьому тілі, створені з їжі; ми бачимо це щодня.
Можливо, мені буде добре вийти за межі власного тіла — скинути його, як непотрібний одяг. Але я не перестану працювати! Я надихатиму людей усюди, доки світ не дізнається, що він єдине з Богом.
Ось таємниця духовного життя: думати, що я — Атман, а не тіло; і що весь цей всесвіт зі всіма його зв’язками — і з усім добром, і з усім злом — це лише низка картин… сцени на полотні… свідком яких є я.
Чим більше ти думаєш про себе як про сяючу безсмертну Духовну сутність, тим сильніше прагнутимеш бути цілковито вільним від матерії, тіла й відчуттів. Це — палке бажання свободи.
Тіло підвладне закону зростання й занепаду: усе, що зростає, неминуче має занепасти.
Якщо в тілі й розумі немає сили, Атман не може бути осягнений. Спершу треба збудувати тіло добрим поживним харчуванням — і лише тоді розум стане сильним.
Є вівтарі, але тут — найвеличніший із вівтарів: живе, свідоме людське тіло. І поклонятися на цьому вівтарі — значно вище, ніж поклонятися будь-яким мертвим символам.
Ознака сили, ознака життя, ознака надії, ознака здоров’я, ознака всього доброго — це сила. Поки тіло живе, має бути сила в тілі, сила в розумі [і сила] в руці.
Джива (індивідуальна душа) — свідомий правитель цього тіла, у якому п’ять життєвих принципів з’єднуються в єдність; і водночас саме ця Джива є Атманом, бо все — Атман.
Коли сили, що тримають усе разом, зникають — тіло мусить впасти.