Для мене Небо сховане в маленькій Гостії, де Ісус, мій Спаситель, укритий любов’ю. Я йду до цього Божественного горнила, щоб витягнути життя, і там мій Милосердний Спаситель слухає мене день і ніч.
Життя – це лише сон: незабаром ми прокинемося. Яка радість! Чим більші наші страждання, тим безмежніша наша слава. О! не марнуймо випробування, яке посилає Ісус.
Те, що ображає Його і ранить Його Серце, — це брак довіри... Ваше серце створене для любові до Ісуса, для палкої любові до Нього... Ми маємо лише короткі миті нашого життя, щоб любити Ісуса!
Нарешті настав найкрасивіший день з усіх днів мого життя. Як досконало я пам'ятаю навіть найменші деталі тих священних годин! Радісне пробудження, шанобливі та ніжні обійми моїх наставниць та старших товаришок, кімната, наповнена білими сукнями, наче сніжинками, де кожна дитина по черзі одягалася.
Кожне маленьке повсякденне завдання є частиною загальної гармонії Всесвіту.
Слово або посмішка часто достатньо, щоб вселити нове життя в зневірену душу.
Усе — благодать; усе — прямий наслідок любові нашого Отця: труднощі, суперечності, приниження, усі муки душі, її тягарі, її потреби — усе. Бо через це вона вчиться смиренню, усвідомлює свою слабкість. Усе — благодать, бо все — дар Божий. Який би не був характер життя чи його несподівані події — для серця, що любить, усе добре.
Ісусе, допоможи мені спростити моє життя, навчившись, ким Ти хочеш, щоб я був, і ставши цією людиною.
Цінність життя не залежить від місця, яке ми займаємо. Вона залежить від того, як ми займаємо це місце.
Життя минає. Вічність наздоганяє нас великими кроками. Скоро ми житимемо самим життям Ісуса. Випивши до дна джерело всієї гіркоти, ми будемо обожнені в самому джерелі всіх радощів і насолод.