Пам’ятай: інтелект — не частина розуму. Інтелект — є, але інтелігенція — не є; тому інтелектуал повний розуму, та в житті поводиться дуже нерозумно. Він має певну вправність, його інтелектуально навчено робити певну річ, і його розум працює, наче комп’ютер. Але життя не є одновимірним: ти не можеш вичерпати його однією вправністю; воно багатовимірне.
Природа дійшла до межі: тепер, якщо ти не береш на себе відповідальність як окрема людина, ти не зможеш зростати. Більше природа не може. Вона вже зробила достатньо: вона дала тобі життя, дала можливість; а тепер — як це використати — лишилося на твою відповідальність. Медитація — це твоя свобода, а не біологічна необхідність. Ти можеш навчитися протягом певного часу щодня зміцнювати медитацію, робити її сильнішою — але зберігай її «смак» протягом усього дня.
Життя в нескінченних формах існує як єдина органічна цілісність. Ми — частина цього: частина має відчувати благоговіння перед цілим. Такою є ідея вегетаріанства. Це просто означає: не знищуй життя. Це просто означає: життя — це Бог; уникай його знищення, інакше ти знищуватимеш саму екологію.
Не існує досконалих людей. А якби вони існували, це було б дуже нудно. Саме недосконалість робить життя цікавим.
Життя — це рівновага між відпочинком і рухом.
Справді творча людина не прагне панувати над кимось. Вона так безмежно радіє життю — вона хоче творити, вона хоче співтворити з Богом. Творчість — це молитва. І щоразу, коли ти створюєш щось, у ті миті ти з Богом: ти йдеш разом із Богом, ти живеш у Бозі. Чим більше ти твориш — тим більше ти божественний. Для мене творчість — це релігія. Мистецтво — лише вхід до храму релігії.
Перфекціоніст приречений бути невротиком: він не може насолоджуватися життям, доки не стане досконалим. Але досконалість як така ніколи не настає — вона не властива природі речей. Тотальність можлива, досконалість — ні.
Любов — це мета, життя — це шлях.
Пам’ятай від цієї миті: завжди обирай те, що є добрим для тебе і добрим для інших. Обирай творчість. Стань благословенням для існування — бо це єдиний спосіб, яким ми можемо переконати Бога стати благословенням для нас. Це єдина справжня молитва: стати благословенням для всіх — для людей, для тварин, для дерев, для життя в усіх його формах. Якщо залишатися свідомо уважним — повільно-повільно мистецтво вивчається; повільно-повільно воно стає природним.
Не гнівайся на життя. Не життя тебе розчаровує — це ти не слухаєш життя.
Одна з великих таємниць життя в тому, що життя — це рух. І якщо ти десь застряг — ти втрачаєш зв’язок із життям.
Немає Бога, окрім самого життя.
Єдине, що справді має значення в житті, — це твоя власна думка про себе.
Я прийшов, щоб спокусити тебе любов’ю до життя; допомогти тобі стати трохи більш поетичним; допомогти тобі «померти» для буденного й звичайного, щоб у твоєму житті вибухнуло незвичайне.
У цьому житті, у твоєму так званому звичайному житті, ти маєш бути вкоріненим; а у внутрішньому просторі, у духовному житті, ти маєш бути безваговим — літати, плисти, зависати.
Гроші не мають бути в руках окремих людей; інакше вони створять проблему бути обтяженим провиною. Але гроші можуть зробити життя людей дуже багатим. Якщо комуна володіє грошима, вона може дати тобі всі можливості, які тобі потрібні: всю освіту, всі творчі виміри життя.
Любов — це творче очищення енергії сексуальності. Тож коли любов досягає досконалості, відсутність сексуальності настає сама собою. Життя в любові, утримання від тілесних насолод називається брахмачар’я. І кожен, хто прагне звільнитися від сексу, має розвинути в собі здатність любити. Від свободи від сексу не можна прийти через «перекриття». Звільнення від сексу можливе лише через любов.
Чим менше «голови», тим швидше загоїться рана. Немає голови — немає рани. Живи безголовим життям. Рухайся як цілісна істота й приймай речі.
У житті ти можеш бути бідним або багатим, але смерть — великий зрівнювач. Найбільший комунізм — у смерті. Як би ти не жив — різниці немає; смерть стається однаково. У житті рівність неможлива; у смерті неможлива нерівність. Усвідом це, поміркуй про це.
У той день, коли ти думаєш, що знаєш, — сталася твоя смерть: бо тепер не буде ні подиву, ні радості, ні сюрпризу. Тепер ти житимеш мертвим життям.
Я маю глибоку пошану до всього живого — до самого життя.
Теперішня мить дає тобі можливість пірнути глибоко у воду життя або злетіти високо в небо життя. Але з обох боків є небезпеки — «минуле» й «майбутнє» — найнебезпечніші слова в людській мові.
Медитація — не концентрація. Це проста усвідомленість. Ти просто розслабляєшся й спостерігаєш за диханням. У цьому спостереженні нічого не виключається. Машина гуде — добре, прийми це. Потік транспорту минає — це нормально, частина життя. Попутник поруч хропе — прийми це. Нічого не відкидається. Тобі не треба звужувати свою свідомість.
Навіщо чекати причин, щоб сміятися? Життя таким, як воно є, має бути достатньою причиною для сміху. Воно таке безглузде, таке смішне. Воно таке прекрасне, таке чудесне! Воно — разом узяте все одразу. Це велика космічна жартівливість.
Нещастя приходить у ту мить, коли ти починаєш чіплятися, прив’язуватися. У ту мить, коли ти ставиш умови життю.