Найвища мета й призначення людського життя… — плекати любов.
Людині потрібен гуру. Але людина має вірити словам гуру. Вона досягає успіху в духовному житті, сприймаючи свого гуру як самого Бога.
Відданий, який може кликати Бога, живучи життям домогосподаря, — справді герой. Бог думає: «Він справді благословенний, хто молиться Мені серед своїх земних обов’язків. Він намагається знайти Мене, долаючи велику перешкоду — ніби відсуваючи величезний кам’яний брила, що важить тонну. Така людина — справжній герой».
Звичайні люди говорять про релігію мішками, але не практикують навіть крихти. Мудрий говорить мало, хоча все його життя — це релігія, виражена в діях.
Коли голову кози відділяють від тіла, тулуб ще певний час борсається, показуючи ознаки життя. Так само, хоча ахамкара (егоїзм) у досконалого чоловіка вбита, та достатньо її життєвості лишається, щоб він продовжував виконувати функції тілесного життя; але цього недостатньо, щоб знову прив’язати його до світу.
Марно народжений той, хто, досягнувши важко здобутого людського народження, не намагається осягнути Бога вже в цьому житті.
Не лише хтивості слід боятися в житті світу. Є ще й гнів. Гнів виникає тоді, коли на шляху бажання ставлять перешкоди.
Хто прагне Бога всім серцем, той знаходить Його. Іди й перевір це у власному житті.
Мета життя — не заробляння грошей, а служіння Богові.