Нехай світ називає тебе лінивим за те, що ти не бігаєш, як наляканий привид. Просто будь тихим усередині себе. Не переймайся тим, як мають бути речі, і просто почни спостерігати без упереджень, без проєкцій і без бажань. Зверни увагу, як життя тече само собою. Тут немає хаосу — тут є гармонія. Ти вже всередині цього потоку.
Життя набагато мудріше й добріше, ніж твій розум уявляє. Довірся й будь спокійним.
Світ не може бути проти тебе, бо ти — саме Життя. Життя може лише здаватися таким, що йде проти проєкцій его его, які рідко є правдою.
Вмерти для власних прив’язаностей — це прекрасна смерть. Бо ця смерть вивільняє тебе в справжнє життя. Ти маєш померти як насіння, щоб жити як дерево.
Найбільший крок до життя щастя й простоти — відпустити. Довірся силі, яка вже спонтанно піклується про тебе, без зусиль.
Не очікуй нічого від людей — це теж велика свобода. Не очікуй, що речі зміняться або що люди служитимуть тобі, або що твоє життя буде таким, як ти проєктуєш. Поступово відчувай природне відсторонення. Не стеж постійно очима за стосунками, минулим тощо. Будь вірним власному відкриттю — решту залиш, і життя подбає про це.
Я не є спікером і не є проповідником. У мене немає місії змінювати світ. У мене немає оригінальних слів чи вчення, щоб дати комусь. Я лише відображаю те, що бачив і чув — найзвичайніше, дуже буденне. Мені не цікаві нові ідеї та метушня. Уся запопадливість до мирських справ і змагань майже зникла. Для мене думки, слова й вчинки — діяльність життя — це лише посудини, щоб роздати «прасад» Бутності.
Твій потяг керувати життям керує тобою.
Коли в людині немає его, вона одразу звільняється від усіх особистих суджень і бачить життя та світ божественними очима й розумом. Ніщо не ображає її, і вона завжди перебуває в повній тиші та мирі.
Ти вчишся надто багато, пам’ятаєш надто багато, намагаєшся надто старатися — розслабся трохи, дай життю шанс текти своїм шляхом, без допомоги твого розуму й зусиль. Перестань керувати течією річки!