Синхроністичні явища доводять одночасне виникнення змістовних відповідностей у різнорідних процесах, які не пов’язані причинно; іншими словами, вони доводять, що зміст, який сприймає спостерігач, може в той самий час бути представленим зовнішньою подією без будь-якого причинного зв’язку. З цього випливає або те, що психіка не локалізується в часі, або те, що простір є відносним до психіки.
Що станеться після смерті — таке неймовірно славне, що нашої уяви й почуттів не вистачає навіть для приблизного уявлення. Розчинення нашої форми, прив’язаної до часу, в вічності не приносить втрати сенсу.
Той факт, що астрологія все ж дає слушні результати, доводить: працюють не видимі положення зірок, а радше часи, які вимірюються або визначаються довільно названими зоряними позиціями. Тож час виявляється потоком енергії, наповненим якостями, а не — як стверджує наша філософія — абстрактним поняттям чи передумовою знання.
Дивина в тому, що існує справді цікава відповідність між астрологічними й психологічними фактами: можна відокремити час від рис конкретної людини, а також вивести риси з певного часу.
Архетипи схожі на русла річок: вони пересихають, бо вода покинула їх, хоча може повернутися будь-коли. Архетип — це щось на кшталт старого водного шляху, яким певний час текла вода життя, прокопуючи для себе глибокий канал. Чим довше вона текла, тим глибшим ставав канал, і тим імовірніше, що вода повернеться рано чи пізно.