Роздумлива молитва, на мою думку, — це не що інше, як близьке спілкування між друзями; це означає часто знаходити час, щоб побути наодинці з Ним, кого ми знаємо як Того, Хто любить нас.
Не уявляй, що якби в тебе було багато часу, ти витрачав б більше на молитву. Позбудься цієї думки: витрачати час добре — не заважає молитві.
Якщо ми посадимо квітку чи кущ і щодня поливатимемо, він виросте так високо, що з часом нам знадобляться лопата й сапа, щоб вирвати його з коренем. Так само, я думаю: коли ми робимо провину — якою б малою вона не була — щодня, і не лікуємо себе від неї.
Не думай, що людина, яка страждає, не молиться. Вона приносить свої страждання Богові, і часто вона молиться значно правдивіше, ніж той, хто відходить сам і «вимедитує» голову, а потім, якщо й вичавить кілька сліз, вважає, що це й є молитва.