Замінюй мислення, народжене страхом, мисленням, народженим любов’ю. Кожного разу, коли ти робиш вибір, запитай себе: він вирощуватиме досвід єдності й любові чи досвід відокремлення та напруги?
Якби в тебе було все багатство й увесь час у світі, що б ти робив?!
Фіксована звичка підтримується старими, добре протоптаними шляхами в мозку. Коли ти свідомо обираєш змінити звичку, ти створюєш нові шляхи. Водночас ти зміцнюєш функцію ухвалення рішень у корі головного мозку й послаблюєш хватку нижчого, інстинктивного мозку. Тож не засуджуючи свою звичку — чи здається вона «доброю», чи «поганою» — знайди час, щоб зламати рутину й автоматичну реакцію, яку звичка нав’язує.
Кожного разу, коли тебе спокушає відреагувати так само, як завжди, запитай себе: ти хочеш бути в’язнем минулого чи першопрохідцем майбутнього?
Є частина тебе, яка не підлягає зміні: тихий свідок за лаштунками. Саме це — твій дух. Дух — це абстрактна, але реальна сила. Вона така ж реальна, як тяжіння. Така ж реальна, як час. Вона незбагненна. Вона таємнича, але могутня, і вона вічна.
Атом — це ієрархія різних станів інформації, які визначають статистичну ймовірність знайти частинку тут чи там під час спостереження.
Час існує, щоб ти міг пережити ці відтінки якнайглибше. На шляху відданості, якщо ти здатен відчути навіть іскру любові — тоді можливо відчути трохи більше любові. Коли ти відчуваєш ще трохи більше, стає можливим наступний ступінь інтенсивності. Так любов породжує любов, аж доки ти не досягнеш межі насичення — моменту, коли ти цілковито зливаєшся з божественною любов’ю. Саме це мають на увазі містики, коли кажуть, що вони занурюються в океан любові, щоб потонути в ній.
Якщо ти хочеш досягти стану блаженства — вийди за межі его й внутрішнього діалогу. Прийми рішення відмовитися від потреби контролювати, від потреби бути схваленим і від потреби судити. Це три речі, які его робить постійно. Дуже важливо помічати їх щоразу, коли вони з’являються.
Життя дає тобі достатньо часу, щоб робити все, що ти хочеш, якщо ти залишаєшся в теперішній миті.
Бач світ так, ніби вперше; дивись на нього очима дитини — і раптом ти відчуєш, що вільний.
Не дозволяй жодному дню минути без того, щоб запитати себе, хто ти… щоразу, коли ти впускаєш у свою усвідомленість новий «інгредієнт».