Справжній духовний шукач має вправлятися в самоконтролі весь час — вдень і вночі.
Діти, ми маємо час від часу відвідувати домівки бідних, притулки для сиріт і лікарні. Ми повинні брати з собою членів нашої родини й надавати допомогу, дбати про добробут тих, хто там перебуває. Слово, сказане з любов’ю й турботою, дасть їм більше втіхи, ніж будь-яка сума грошей. Це розширить і наші серця.
Діти, відкладіть принаймні пів години зранку й увечері для духовних практик. Після раннього омовіння сім’я має сісти разом і молитися. Архану можна здійснювати, повторюючи 108 або 1000 імен Діві чи нашого обраного божества. Також у цей час ми можемо співати мантру, медитувати або співати гімни.
Їжу слід споживати, промовляючи мантру всередині. Це очистить і їжу, і розум одночасно.
Садхак (той, хто практикує духовне) не матиме часу на плітки. Йому не захочеться говорити з кимось різко. Ті, хто постійно шукає в інших вади, ніколи не досягнуть духовного поступу. Не шкодь нікому думками, словами чи вчинками. Будь співчутливим до всіх істот. Ахімса (ненасильство) — найвища дгарма (обов’язок).
Використовуй радіо, телебачення й фільми вибірково — лише для програм, що підсилюють наші знання та культуру. Телебачення — це tele-visham (телепоїзон, мовою малаялам). Якщо ми не будемо обережні, воно може зіпсувати нашу культуру, пошкодити очі й забрати наш час.
Записувати щоденник кожного вечора перед сном — добра звичка. Ми можемо занотувати в щоденнику, скільки часу ми присвятили своїй духовній практиці. Щоденник треба вести так, щоб він допомагав нам бачити наші помилки й виправляти їх. Він не має бути лише документом чужих вад чи наших щоденних справ.
Ніхто не стає чистим і безкорисливим за одну ніч; це потребує часу й зосереджених зусиль, поєднаних із великою терпеливістю та любов’ю.