Одного дня ми народжуємося, а одного дня мусимо піти. Коли саме — невідомо й не гарантовано. Це може бути будь-який день, будь-який час, будь-який мить, будь-яке дихання.
Час — це потік. Є прислів’я: «Час і хвиля нікого не чекають». Хто шанує час, того й час шанує та визнає. Марнувати час — марнувати життя.
Випадково, або за волею Бога, обидві жінки померли в один і той самий час: одна думала про мертву тарганоподібну істоту, інша — про Бога. Тепер обох взяли на суд перед Ямою, владикою смерті, і Читрагуптою, його посланцем, де їм скажуть, хто що отримає і хто куди піде.
Через нашу карму ми склали певні плани й здобули тіло. Ми прийшли у цей світ, прикрашені прекрасними оздобами. Що це за оздоби? Кажуть: «анаді васана малах» — «у тебе є гірлянда, намисто, зроблене з бажань без початку». Васана означає «бажання», а анаді — «без початку»; тож у нас є прекрасне намисто бажань без початку, а також нескінченне честолюбство. Але ця гірлянда не нова. «Анаді» означає, що від незапам’ятних часів ми носимо васани — бажання — життя за життям.
Не марнуй свій дорогоцінний час. Не марнуй свій розум. Не марнуй своє слово. Не марнуй свою думку. Кожна мить — у Богові.