Thích Nhất Hạnh
Thích Nhất Hạnh Tsytaty pro мир
Багато хто думає, що збудження — це щастя. Але коли ти збуджений, ти не спокійний. Справжнє щастя ґрунтується на спокої.
Якщо в нашому щоденному житті ми можемо усміхатися, якщо можемо бути спокійними й щасливими — не лише ми, а й усі навколо матимуть з цього користь. Це найосновніший вид праці заради миру.
Поки між релігіями немає миру, не може бути миру в світі.
Практика миру й примирення — одна з найжиттєво важливіших і наймистецькіших людських дій.
Кожен подих, кожен крок, який ми робимо, може бути наповнений миром, радістю й спокоєм.
Ніколи не допомагає проводити межу й відкидати деяких людей як ворогів — навіть тих, хто діє насильницьки. Треба підходити до них з любов’ю в серці й робити все, щоб допомогти їм рухатися в напрямі ненасильства. Якщо ми працюємо заради миру з гніву, ми ніколи не досягнемо успіху. Мир — не кінець. Він не може народитися з ненависних засобів.
Розум може піти в тисячу напрямків, але на цьому прекрасному шляху я йду в мирі. Кожним кроком вітер дме. Кожним кроком квітка розквітає.
Будь-хто може практикувати бодай якусь ненасильницькість — навіть солдати. Наприклад, деякі генерали ведуть операції так, щоб уникати вбивства невинних людей; це теж різновид ненасильства. Щоб допомогти солдатам рухатися в ненасильницькому напрямі, ми маємо бути з ними в контакті. Якщо розділити реальність на два табори — насильницький і ненасильницький — і стояти в одному таборі, нападаючи на інший, світ ніколи не матиме миру. Ми завжди звинувачуватимемо й засуджуватимемо тих, кого вважаємо відповідальними за війни та соціальну несправедливість, не усвідомлюючи міри насильства в нас самих. Ми повинні працювати над собою і також з тими, кого засуджуємо, якщо хочемо мати справжній вплив.
Коли ми ходимо так, ніби поспішаємо, ми друкуємо на землі тривогу й скорботу. Треба ходити так, щоб ми друкували на землі лише мир і спокій… Усвідом контакт твоїх стоп із землею. Ходи так, ніби цілуєш землю своїми ногами.
[Будда] усвідомив, що тіло й розум утворюють одну реальність, яку неможливо розділити. Спокій і комфорт тіла безпосередньо пов’язані зі спокоєм і комфортом розуму. Знущатися з тіла — означає знущатися з розуму.
Ми часто уявляємо мир як відсутність війни: мовляв, якби могутні держави зменшили свої арсенали зброї, ми мали б мир. Але якщо придивитися глибше до самої зброї, ми побачимо власні розуми — наші власні упередження, страхи й невігластво. Навіть якщо перевезти всі бомби на Місяць, корені війни й корені бомб усе одно залишаться в наших серцях і в наших думках, і рано чи пізно ми створимо нові бомби. Працювати заради миру — означає вирвати війну з себе та з сердець чоловіків і жінок. Готуватися до війни — означає давати людям можливість практикувати вбивство день і ніч у власних серцях; це означає сіяти насіння насильства, злості, розчарування й страху, яке передаватиметься прийдешнім поколінням.
Кожна мить — це шанс для нас укласти мир зі світом, зробити мир можливим для світу, зробити щастя можливим для світу.
Мир уже тут і тепер — у нас самих і в усьому, що ми робимо та бачимо… Кожен подих, кожен крок може бути наповнений миром, радістю й спокоєм.
Мир може існувати лише в теперішньому моменті. Сказати «почекай, доки я закінчу це — тоді я житиму в мирі» — смішно. Що таке «це»? Диплом, робота, дім, сплата боргу? Якщо ти так думаєш, мир ніколи не прийде. Завжди буде інше «це», що прийде слідом за теперішнім. Якщо ти не живеш у мирі зараз, ти ніколи не зможеш. Якщо ти справді хочеш бути в мирі — будь у мирі прямо тепер. Інакше лишається лише «надія на мир колись».
Якщо ми спокійні, якщо ми щасливі, ми можемо усміхатися й розквітати, як квітка, і вся наша родина, усе наше суспільство, виграє від нашого миру.
Коли ми уважні, глибоко торкаємося теперішнього моменту, наше розуміння того, що відбувається, поглиблюється, і ми починаємо наповнюватися прийняттям, радістю, миром і любов’ю.
Викорінюй насильство у своєму житті й учись жити співчутливо та уважно. Шукай мир. Коли мир є всередині, можливий справжній мир із іншими.
Жити теперішнім моментом — це диво. Диво не в тому, щоб ходити по воді. Диво — ходити зеленою Землею саме тепер, відчувати мир і красу, які доступні вже зараз.