Марні слова філософа, які не лікують жодного страждання людини. Бо так само, як немає користі в медицині, якщо вона не виганяє хвороби тіла, так само немає користі і в філософії, якщо вона не виганяє страждань розуму.
Лише праведна людина має мир у душі.
Хто має мир у душі, не турбує ні себе, ні іншого.
Люди, віруючі в міфи, завжди будуть боятися чогось жахливого, вічного покарання як певного або ймовірного... Люди базують усі ці страхи не на зрілих думках, а на ірраціональних вигадках, що вони більше турбуються страхом невідомого, ніж стикаючись з фактами. Душевний спокій полягає в звільненні від усіх цих страхів.
Коли ми говоримо, що задоволення є кінцем, ми не маємо на увазі задоволення розпусника або те, що залежить від фізичної насолоди — як думають деякі, хто не розуміє наших вчень, не згоден з ними або дає їм злий виклад — але під задоволенням ми маємо на увазі стан, в якому тіло вільне від болю, а розум — від тривоги.
Розум, який надто піднесений і зухвалий при процвітанні, і пригнічений при невдачах, зазвичай є жалюгідним і ницим.
Найпрекрасніший вигляд — це ті, хто нам близькі і дорогі, коли наша спільна спорідненість робить нас однодумцями.
Велич насолоди досягає межі в усуненні всього болю. Коли така насолода присутня — доки вона не переривається — немає ні болю тіла, ні болю розуму, ні їх разом.
Плоть вірить, що насолода безмежна й що їй потрібен необмежений час; але розум, який бачить кінець і межу плоті та звільняється від страхів перед майбутнім, забезпечує цілісне життя й більше не потребує необмеженого часу.