Вірю, що Ти, о Ісусе, перебуваєш у найсвятішому Таїнстві. Я люблю Тебе й прагну Тебе. Прийди в моє серце. Я обіймаю Тебе. О, ніколи не полишай мене. Молю Тебе, Господи Ісусе Христе: нехай спалююча й найсолодша сила Твоєї любові поглине мій розум, щоб я помер любов’ю до Твоєї любові — Ти ж, з милості, зволив померти любов’ю до моєї любові.
Ось один із найкращих способів виховати смирення: міцно закарбуй у розумі цей вислів: «Людина є стільки, скільки вона бачить у Божому погляді, і не більше».
Ніщо так не смиряє нас перед милістю й справедливістю Бога, як думка про Його благодіяння та про наші власні гріхи. Тож розгляньмо, що Він зробив для нас, і що ми зробили проти Нього; згадаємо наші гріхи детально й Його милостиві благодіяння — так само детально. Пам’ятаймо: усе добре в нас — не наше, а Його. Тоді нам не треба боятися марнославства чи самозадоволення собою.
Читати свідчення Святого Письма — добре; добре також шукати в них Господа, нашого Бога. Але що до мене — я вже так багато Писання зробив своїм, що мені цілком достатньо для роздумів і для того, щоб повертати його в думках. Мені не потрібно нічого більше… Я знаю Христа — бідного, розп’ятого.