Розум — це набагато більша область, ніж ми коли-небудь уявляли.
Психоделічний розум – це розум вищої вимірності, він не придатний для тривимірного просторово-часового континууму.
Розум творить чудеса поза часом.
Я бачу психоделічний досвід як право народження, і ми не можемо мати вільне суспільство, доки люди не будуть вільні досліджувати власний розум.
Найпрекрасніші речі у всесвіті — всередині людського розуму.
Я думаю, справжнє випробування психоделіків — це те, що ви робите з ними, коли ви не під їхнім впливом, яку культуру ви створюєте, яке мистецтво, які технології... У західному розумі ви бракує відчуття зв'язку та спорідненості з рештою життя, атмосферою, екосистемою, минулим, майбутнім наших дітей. Якби ми відчували ці речі, ми б не практикували культуру так, як ми це робимо.
Для мене це починається й закінчується цими психоделічними речовинами. Синергія псилоцибіну в раціоні гомінідів вивела нас із тваринного розуму — у світ членороздільної мови та уяви.
Нам кажуть: «Ти неважливий, ти десь на периферії — здобудь освіту, влаштуйся на роботу, отримай оце, отримай те», — і тоді ти стаєш гравцем. Але ти навіть не хочеш грати в цю гру. Ти хочеш повернути собі свій розум і вирвати його з рук культурних інженерів, які прагнуть перетворити тебе на напівготового дурня, що споживає весь цей мотлох, який виготовляють із кісток світу, що вмирає.
На мій погляд, це робить психоделіки центральними для будь-якої політичної реконструкції, тому що це єдина сила в природі, яка фактично розчиняє мовні структури; дозволяє механіці синтаксису бути видимою, дає можливість для швидкого впровадження та поширення нових концепцій; дозволяє нові способи бачення; і це те, що ми повинні зробити, ми повинні змінити наші думки.
Ти — якась таємниця, підвішена між двома вічностями. І в ту мить, коли розум дивиться на світ і питає: «Що це таке?» — саме в ту мить мистецтво може народитися.
Є світло в кінці тунелю. Проблема в тому, що тунель — у задній частині твого розуму. І якщо ти не підеш у бік задньої частини розуму, ти ніколи не побачиш світла в кінці тунелю. А коли побачиш — тоді завдання стає в тому, щоб укріпити його в собі й у інших людей. Розповсюдь це як реальність. Бог не пішов у відставку на сьоме небо; Бог — це якийсь загублений континент У людському розумі.