Alan Watts
Alan Watts Tsytaty pro культуру
Міфи, що лежать в основі нашої культури й нашого здорового глузду, не навчили нас відчувати себе тотожними Всесвіту — лише його частинами; лише в ньому; лише протиставляючи йому себе — як чужинців.
Ісус Христос знав, що Він — Бог. Тож прокинься й з’ясуй зрештою, хто ти насправді. У нашій культурі, звісно, скажуть, що ти божевільний і богохульник, і або посадять тебе в тюрму, або в «притулок для божевільних» (а це, по суті, те саме). Але якщо ти прокинешся в Індії й скажеш друзям та родичам: «От диво, я щойно відкрив, що я — Бог», вони засміються й скажуть: «О, вітаємо! Нарешті ти це з’ясував».
Міфи, що лежать в основі нашої культури й нашого здорового глузду, не навчили нас відчувати себе тотожними всесвіту — лише його частинами, лише в ньому, лише протиставляючись йому — чужими... всередині, я не знаю скільки років, але не надто довго — це стане базовим здоровим глуздом: ти не є якоюсь чужою істотою, що протистоїть зовнішньому світу, який не є тобою. Ні — майже кожна розумна людина відчуватиме, що вона є діяльністю всього всесвіту.
Буддизм… — це не культура, а критика культури, тривала ненасильницька революція або «лояльна опозиція» тій культурі, в яку він вбудований.
Ми живемо в культурі, цілком зачарованій ілюзією часу, де так званий «теперішній момент» відчувається лише як крихітна волосинка між минулим, що спричиняє, і майбутнім, що поглинає увагу. У нас немає тепер. Наша свідомість майже повністю зайнята пам’яттю та очікуванням. Ми не усвідомлюємо, що ніколи не було, немає і не буде жодного іншого досвіду, окрім досвіду теперішнього. Тому ми віддалені від реальності.
Немає нічого поганого в тому, щоб медитувати просто заради медитації — так само, як слухають музику лише заради музики. Якщо ти ходиш на концерти, щоб «здобути культуру» або покращити розум, ти сидітимеш там такий самий глухий, як стовп.
Менше «мозкової культури» навчило б узгоджувати ритми тіла, а не годинники.
Ми живемо в культурі, де нам утовкмачено всіма можливими способами, що смерть — жахлива річ. І це — страшна хвороба, від якої особливо страждає саме наша культура.
Ми живемо в культурі, цілком загипнотизованій ілюзією часу.