Alan Watts
Alan Watts Tsytaty pro віру
Безповоротна відданість будь-якій релігії — це не лише інтелектуальне самогубство; це позитивна невіра, бо вона закриває розум для будь-якого нового бачення світу. Віра — понад усе — це відкритість: акт довіри до невідомого.
Віра — це довірити себе воді. Коли пливеш, ти не хапаєшся за воду, бо якщо хапатимешся — потонеш і захлинешся. Натомість розслабся й пливи.
Інакше кажучи, людина, яка фанатично тримається релігійних питань і чіпляється за певні уявлення про природу Бога та Всесвіт, стає людиною, у якої немає віри взагалі.
А віра — це цілком протилежне до чіпляння за переконання, до утримування їх.
Віра, як я вживаю це слово, — це наполегливість у тому, що істина має бути такою, як її «lief» — тобто як хочеться або як «приємно» її бачити. Віруючий відкриє розум до істини лише за умови, що вона узгоджується з його наперед заданими уявленнями й бажаннями. Натомість віра — це беззастережне відкриття розуму істині, якою б вона не виявилася. Вірі не притаманні упередження; це занурення в невідоме. Віра тримається, а віра відпускає.
Віра — це стан відкритості або довіри.
Якщо ми тримаємося віри в Бога, ми не можемо мати так само й віри, бо віра — це не чіпляння, а відпускання.
Життя й любов породжують зусилля, але зусилля не породжують їх. Віра в життя, у людей і в себе — це ставлення, що дозволяє спонтанному бути спонтанним: по-своєму й у свій час.
Віра — понад усе це відкритість; акт довіри до невідомого.
Віра… це відпускання й довіра собі невідомому.
Та ставлення віри — це відпустити й стати відкритим до істини, якою б вона не виявилася.
Ти знаєш: якщо зайти у воду й не мати за що триматися, але намагатися поводитися так, як на сухій землі, — потонеш. Але якщо, навпаки, довіритися воді й відпустити, — ти спливеш. І це точно така ситуація віри.