Alan Watts
Alan Watts Tsytaty pro Людину
Особлива властивість людей у тому, що вони віддзеркалюють: вони думають про мислення й знають, що знають. Як і інші системи зворотного зв’язку, це може вести до порочного кола й плутанини, якщо поводитися з цим неправильно, але самосвідомість робить людський досвід резонансним. Вона надає того самого одночасного «луни» всьому, що ми думаємо й відчуваємо, як коробка віолончелі відгукується звуком струн. Вона додає глибини й об’єму тому, що інакше було б поверховим і пласким.
Але, як зазначив Дуглас Е. Гардинг, ми схильні думати про цю планету як про камінь, кишіючий життям, що так само абсурдно, як думати про людське тіло як про клітину, заражену скелетом. Безперечно, всі форми життя, включно з людиною, треба розуміти як «симптоми» Землі, Сонячної системи й галактики — і тоді неможливо уникнути висновку, що галактика розумна.
Що роблять рослини? У чому їхня суть? З власної точки зору — вони використовують повітря, використовують енергію. Насправді вони нічого не роблять, окрім того, що є декоративними. І все ж — ось цілий овочевий світ: кактуси, дерева, троянди, тюльпани, їстівні овочі — капуста, селера, салат… Вони всі виконують цей танець.
Хоча дзен переживається як глибоко «незначне», воно має наслідки в тому сенсі, що його можна застосувати в будь-якому напрямі, в будь-якій уявній людській діяльності; і де б його не застосували, воно надає роботі неповторної якості.
Як людина, це моя природа — насолоджуватися й ділитися філософією. Я роблю це так само, як деякі птахи — орли, а деякі — голуби; деякі квіти — лілії, а деякі — троянди.
Яким би парадоксальним це не здавалося, життя зі змістом не має змісту й не має мети. Воно поспішає й поспішає, та минає все. А життя без мети, якщо не поспішати, не пропускає нічого: бо саме коли немає цілі й немає поспіху, людські відчуття повністю відкриті, щоб прийняти світ.
Ти можеш перетворити будь-яку людську діяльність на медитацію — просто будучи повністю в ній і роблячи її лише тому, що робиш.
Я б сказав, що сьогодні ми знаємо про людський розум приблизно стільки ж, скільки в 1300 році знали про галактику.
За ціною того інтелекту, який ми нині знаємо, стоїть хронічна тривога — тривога, що, дивним чином, зростає тією мірою, якою людське життя підпорядковують розумній організації.
Мільярди років тому ти був великим вибухом, а тепер ти — складна людська істота. І тоді ми відрізаємо себе, і не відчуваємо, що ми все ще той великий вибух. Але ти — він.
…протягом тисячоліть людська історія була величезною, чудово марною боротьбою, чудово поставленою панорамою тріумфів і трагедій — на основі непохитної заборони визнавати, що чорне йде разом із білим.
Ми знаємо, що час від часу серед людей з’являються ті, хто ніби випромінює любов так само природно, як сонце випромінює тепло.
Також у відчаї від того, що не можеш зрозуміти або зробити будь-який продуктивний внесок у добре організований хаос нашої політико-економічної системи, багато людей просто відмовляються від політичних і соціальних зобов’язань. Вони дозволяють суспільству бути захопленим схемою організації, саморозмножуваною, як бур’ян, — і чиї цілі та цінності не людські й не інстинктивні, а механічні.
Сила спогадів і очікувань така, що для більшості людей минуле й майбутнє здаються не менш, а навіть більш реальними, ніж теперішнє.
Більша частина людської діяльності задумана закріпити назавжди ті переживання й радощі, які люблять саме тому, що вони змінюються.
Якщо людський рід розвинув би електронну нервову систему — поза тілами окремих людей, — так щоб усі ми мали одну думку й одне глобальне тіло, то це майже точно те, що сталося в організації клітин, з яких складені наші власні тіла. Ми вже зробили це. [...] Якщо все це завершиться тим, що людський рід залишить у Всесвіті не більше сліду, ніж систему електронних візерунків, то чому нас це має турбувати? Адже саме так ми є зараз!
Якщо ми хочемо справедливості для меншин і припинення охолоджених воєн із нашими природними ворогами — чи то людськими, чи не людськими — ми маємо спершу порозумітися з меншиною й ворогом у собі та в наших власних серцях. Бо негідник там так само, як і в «зовнішньому» світі — особливо коли ти усвідомиш: світ зовні твоєї шкіри так само є тобою, як і світ усередині.