Alan Watts
Alan Watts Tsytaty pro всесвіт
Ти — функція того, що робить увесь всесвіт, так само як хвиля є функцією того, що робить увесь океан.
Під нами й світом лежить невимовна таємниця. Це темрява, з якої сяє світло. Коли ти впізнаєш цілісність Всесвіту й зрозумієш, що смерть така ж певна, як народження, тоді ти можеш розслабитися й прийняти: так воно й є. Іншого нічого не треба робити.
Інакше кажучи, людина, яка фанатично тримається релігійних питань і чіпляється за певні уявлення про природу Бога та Всесвіт, стає людиною, у якої немає віри взагалі.
Дзен справді надзвичайно простий — доки не намагаєшся бути «розумним» або обходити навколо! Дзен — це просто відчуття й ясне розуміння… що за множинністю подій і істот у цьому Всесвіті стоїть лише одна енергія — і вона проявляється як ти, і все є нею. Практика дзену — зрозуміти цю одну енергію так, щоб «відчути її кістками».
Міфи, що лежать в основі нашої культури й нашого здорового глузду, не навчили нас відчувати себе тотожними Всесвіту — лише його частинами; лише в ньому; лише протиставляючи йому себе — як чужинців.
Цікаво, що коли індуси говорять про створення Всесвіту, вони не називають це справою Бога — вони називають це грою Бога, Вішну-лілою; «ліла» означає гру. І вони бачать усю маніфестацію всіх всесвітів як гру, як спорт, як різновид танцю — можливо, «ліла» пов’язана з нашим словом «lilt» (легкий наспів/приплеск).
Якщо Всесвіт безглуздий, то й твердження, що він такий, теж безглузде. Якщо цей світ — порочна пастка, то й той, хто його звинувачує, — теж пастка, і горщик кличе чайник чорним.
Ми страждаємо від галюцинації — від хибного й спотвореного відчуття власного існування як живих організмів. Більшість із нас відчуває, що «я сам» — це окремий центр відчуття й дії, який живе всередині й обмежений фізичним тілом — центр, що «стикається» з «зовнішнім» світом людей і речей, торкаючись його через органи чуття, ніби всесвіт є чужим і дивним.
Зрештою, нема про що турбуватися, бо ти сам — вічна енергія Всесвіту.
… весь Всесвіт наскрізь — це гра любові в кожному відтінку значення слова: від тваринної пристрасті до божественної милості.
Ти — Великий Вибух, первинна сила всесвіту, що приходить у вигляді того, ким ти є.
Ідея, що Всесвіт керує тим чудесним старим паном, більше не є переконливою. Не те щоб хтось її спростував — просто якось вона не узгоджується з безмежною нескінченністю Всесвіту.
Технологія руйнівна лише в руках людей, які не усвідомлюють, що вони — та сама процедура, що й Всесвіт.
Суть у тому, щоб побачити: ЦЕ — безпосередній, щоденний і теперішній досвід — є Тим, повною мірою і остаточною точкою існування всесвіту. Я вірю, що якби цей стан свідомості став більш універсальним, претензійна нісенітниця, яка видає себе за серйозні справи світу, розтанула б у сміху.
Міфи, що лежать в основі нашої культури й нашого здорового глузду, не навчили нас відчувати себе тотожними всесвіту — лише його частинами, лише в ньому, лише протиставляючись йому — чужими... всередині, я не знаю скільки років, але не надто довго — це стане базовим здоровим глуздом: ти не є якоюсь чужою істотою, що протистоїть зовнішньому світу, який не є тобою. Ні — майже кожна розумна людина відчуватиме, що вона є діяльністю всього всесвіту.
Дати визначення — означає обмежити: встановити межі, порівняти й протиставити. Тому Всесвіт, усе, здається таким, що не піддається визначенню… Так само ніхто в здоровому глузді не шукатиме ранкові новини в словнику — тож ніхто не має використовувати мовлення й мислення, щоб з’ясувати те, що не можна ні висловити, ні помислити.
Через наші очі Всесвіт сприймає себе. Через наші вуха Всесвіт слухає свої гармонії. Ми — свідки, завдяки яким Всесвіт стає свідомим своєї слави, своєї величі.
Ти почнеш усвідомлювати, що якщо довго споглядати листок квітки, то він містить у собі весь Всесвіт.
Ти не зможеш збагнути Всесвіт, особливо якщо намагаєшся збагнути його числами.
Філософи, наприклад, часто не помічають, що їхні зауваження про всесвіт стосуються також і їх самих, і їхніх зауважень. Якщо всесвіт безглуздий, то безглуздою є й заява про те, що він такий.
Чим далі й далі ми дивимося назовні телескопами й чим далі й далі заглядаємо всередину мікроскопами, тим більшим і більшим, і водночас меншим і меншим стає Всесвіт — щоб уникнути дослідження, бо ми — Всесвіт, який дивиться на самого себе.
Стиль Бога, якого шанують у церкві, мечеті та синагозі, здається цілком іншим, ніж стиль природного Всесвіту.
Ти й я — так само безперервні з фізичним Всесвітом, як хвиля безперервна з океаном.
Справжній ти — не маріонетка, якою штовхає життя; справжнє глибоко в тобі — це весь Всесвіт.
Індивіда можна розуміти як одну конкретну фокусну точку, через яку весь всесвіт виражає себе — як втілення самості, або божественності, або як би ти не хотів це назвати.