Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Тіло — це зовнішня оболонка, а розум — внутрішня оболонка Атмана, який є справжнім сприймачем, справжнім насолоджувачем, істотою в тілі, що працює з тілом через внутрішній орган — розум.
Той, хто має вайраґ’ю, не розуміє Атман як індивідуальне его, а як Всепроникного Господа, що перебуває як Я та внутрішній керманич у всіх. Його сприймають усі як суму всього.
Ось таємниця духовного життя: думати, що я — Атман, а не тіло; і що весь цей всесвіт зі всіма його зв’язками — і з усім добром, і з усім злом — це лише низка картин… сцени на полотні… свідком яких є я.
Якщо в тілі й розумі немає сили, Атман не може бути осягнений. Спершу треба збудувати тіло добрим поживним харчуванням — і лише тоді розум стане сильним.
Голосом лева проголоси славу Атмана й даруй безстрашність усім істотам словами: «Пробудись, прокинься й не зупиняйся, доки не досягнеш мети»!
Джива (індивідуальна душа) — свідомий правитель цього тіла, у якому п’ять життєвих принципів з’єднуються в єдність; і водночас саме ця Джива є Атманом, бо все — Атман.
