Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Уникай надмірної веселості. Розум у такому стані ніколи не стає спокійним — він стає мінливим. Надмірна веселість завжди буде супроводжена скорботою. Сльози й сміх — близькі родичі. Люди так часто переходять від одного краю до іншого.
Сила — сила — ось чого ми так прагнемо в цьому житті, бо те, що ми називаємо гріхом і скорботою, має одну спільну причину: нашу слабкість. Із слабкістю приходить невігластво, а з невіглаством — нещастя.
Щастя приходить до людини, надягаючи на голову корону скорботи. Той, хто приймає його, має прийняти й скорботу.
