Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Я не ні чоловік, ні ангел. У мене немає статі й немає меж. Я — сама знання. Я — Він. У мене немає ні гніву, ні ненависті. У мене немає ні болю, ні насолоди. Смерть чи народження — я ніколи не мав. Бо я — Абсолютне Знання й Абсолютне Блаженство. Я — Він, моя душа, я — Він!
Усяке об’єктивне задоволення в довгій перспективі мусить принести біль — через сам факт зміни або смерті.
Не забувай: твоє подружжя, твоє багатство, твоє життя — не для насолоди чуттів, не для твоєї особистої щастя.
