Swami Vivekananda
Swami Vivekananda Tsytaty pro Існування
Ми ніби розділені й обмежені через наше незнання; і стали, так би мовити, маленькими пані «так-і-так» та паном «так-і-так». Але вся природа щомиті викриває цю омана. Я — не той маленький чоловік чи маленька жінка, відрізані від усього; я — єдине універсальне існування. Душа у своїй величі піднімається щомиті й проголошує свою власну внутрішню Божественність.
Медитативний стан — найвищий стан існування. Поки є бажання, справжнє щастя не може прийти. Лише споглядальне, «свідче» дослідження об’єктів приносить нам справжнє задоволення й щастя. Тварина має щастя в відчуттях, людина — в інтелекті, а Бог — у духовному спогляданні. І лише душі, що досягла цього споглядального стану, світ справді стає прекрасним. Для того, хто не бажає нічого й не змішує себе з тим, що є, різноманітні зміни природи стають одним панорамним видовищем краси й величі.
У Всесвіті є лише одна Душа. Немає «тебе» чи «мeне»; усі різноманітності зливаються в абсолютну єдність — єдине нескінченне існування, Бог.
Ми хочемо поклонятися живому Богові. Я за все життя не бачив(ла) нічого, окрім Бога, і ти теж… Він всюди, промовляє: «Я є». Лише коли ти відчуваєш «Я є», ти усвідомлюєш існування. Куди нам іти, щоб знайти Бога, якщо ми не можемо побачити Його в наших власних серцях і в кожній живій істоті?
Саме існування природи має одну причину — освіта душі; іншого сенсу в ньому немає.
Якщо релігія й життя залежать від книжок або від існування будь-якого пророка, тоді загиньте всі релігії й книжки! Релігія — у нас. Жодні книжки чи вчителі не можуть зробити більше, ніж допомогти нам знайти її; і навіть без них ми можемо здобути всю істину всередині. Ти маєш вдячність до книжок і вчителів, але без рабської прив’язаності до них; і шануй свого Гуру як Бога, але не корись йому сліпо; люби його скільки зможеш, та думай сам. Жодна сліпа віра не врятує тебе — працюй над власним спасінням. Майте лише одну думку про Бога: що Він — вічна допомога.